проблемою стали пилові бурі, які почали виникати у сухій долині колишнього моря. Вони розносять ядучу пило-сольову суміш, яка на додачу, збагачена міндобривами та отрутохімікатами, котрі роками накопичувались у донних відкладах морського мулу, куди потрапляли із довколишніх полів. Тепер мул висох і перетворився на пісок і пил. Щомісяця із дна Аральського моря бурями виноситься понад 400 кг пилу. Потужні вітри підіймають пил у верхні шари тропосфери і переміщують його на тисячі кілометрів. Так, пилові опади аральського походження були зафіксовані у Білорусії, Норвегії та Ґренландії!
Первісна екосистема Аральського моря була багато представлена фіто- та зоопланктоном, які забезпечували її існування. Фітопланктон поглинав енергію сонця і продукував первинну біомасу, яка споживалась зоопланктоном, а далі по харчових ланцюгах вона переходила до червів, молюсків, ракоподібних, риб, водоплавних птахів та людини. До 1970-х років у морі проживало 34 види риб. Сьогодні риба вижила лише у Малому Аралі, тоді як у Великому вимерли майже усі багатоклітинні форми життя.
Разом зі смертю моря загинули цілі екосистеми у дельтах Амудар’ї та Сирдар’ї. Першими постраждали прісні озера та болота, які дуже швидко висохли, разом з ними загинули очеретяні біотопи. Площа останніх скоротилась більше, ніж у 30 разів – із 550 тис. до 18 тис. км2. Очеретяні екосистеми – це місця проживання й гніздування водних птахів. Вимирання риби та зникнення місць гніздівлі спричинилися до того, що птахи покинули реґіон Аралу. Разом з тим у дельтах річок загинули туґаї – періодично затоплювані чагарникові екосистеми, які виникають вздовж берегів прісних та солоних водойм в умовах сухого клімату Середньої Азії.
Смерть Аральського моря має не лише екологічний, але й економічний та соціальний виміри. Соціальні наслідки виявилися не менш катастрофічними за екологічні. Колишнє узбережжя тепер охоплене безробіттям, бідністю, злочинністю та епідеміями. Туберкульоз і гепатит тут удвічі перевищують середні показники захворюваності у всьому реґіоні, а смертність найвища в усій Середній Азії. Не сприяють епідеміологічній ситуації й отруйні вітри, що несуть пило-сольовий аерозоль із дна колишнього моря. Цією токсичною сумішшю дихають місцеві жителі.
На сьогодні, ключовим негативним елементом у реґіоні є пилові бурі. Вважається, що пил, підіймаючись в атмосферу, веде до охолодження Світового океану, нівелюючи глобальне потепління і зменшуючи частоту виникнення ураганів. Проте, у Середній Азії, судячи зі супутникових світлин, пил не лише не охолоджує місцевий клімат, а навпаки висушує довколишні напівпустельні екосистеми Каракуму й Кизилкуму! З 2000-го року не тільки збільшилась площа виносу солі, за рахунок висихання Аральського моря, але й збільшилась інтенсивність та кількість пилових бур. Безпосереднім винуватцем цього є людина, адже саме людська діяльність довкола колишнього Аральського моя прискорює процеси опустелення та посилення пилових бур. Вони ж, у свою чергу, ще швидше висушують сусідні райони. Це замкнене коло, котре розірвати дуже важко, – проте, можливо.
Вчені знають що кількість пилу, який випадає на гектар площі, становить понад 1-у тону в рік. Їм також відомо звідки приноситься цей пил і його хімізм, а відповідно вчені уже давно розробили рекомендації щодо того, які рослини потрібно висадити на Аралі аби закріпити його поверхню. Тоді набагато менше куряви здійматиметься вітром – зменшаться пилові бурі, а згодом й взагалі зникнуть. На Арал знову повернеться життя, ну хоча б суходільне…
Answers & Comments
Ответ:
проблемою стали пилові бурі, які почали виникати у сухій долині колишнього моря. Вони розносять ядучу пило-сольову суміш, яка на додачу, збагачена міндобривами та отрутохімікатами, котрі роками накопичувались у донних відкладах морського мулу, куди потрапляли із довколишніх полів. Тепер мул висох і перетворився на пісок і пил. Щомісяця із дна Аральського моря бурями виноситься понад 400 кг пилу. Потужні вітри підіймають пил у верхні шари тропосфери і переміщують його на тисячі кілометрів. Так, пилові опади аральського походження були зафіксовані у Білорусії, Норвегії та Ґренландії!
Первісна екосистема Аральського моря була багато представлена фіто- та зоопланктоном, які забезпечували її існування. Фітопланктон поглинав енергію сонця і продукував первинну біомасу, яка споживалась зоопланктоном, а далі по харчових ланцюгах вона переходила до червів, молюсків, ракоподібних, риб, водоплавних птахів та людини. До 1970-х років у морі проживало 34 види риб. Сьогодні риба вижила лише у Малому Аралі, тоді як у Великому вимерли майже усі багатоклітинні форми життя.
Разом зі смертю моря загинули цілі екосистеми у дельтах Амудар’ї та Сирдар’ї. Першими постраждали прісні озера та болота, які дуже швидко висохли, разом з ними загинули очеретяні біотопи. Площа останніх скоротилась більше, ніж у 30 разів – із 550 тис. до 18 тис. км2. Очеретяні екосистеми – це місця проживання й гніздування водних птахів. Вимирання риби та зникнення місць гніздівлі спричинилися до того, що птахи покинули реґіон Аралу. Разом з тим у дельтах річок загинули туґаї – періодично затоплювані чагарникові екосистеми, які виникають вздовж берегів прісних та солоних водойм в умовах сухого клімату Середньої Азії.
Смерть Аральського моря має не лише екологічний, але й економічний та соціальний виміри. Соціальні наслідки виявилися не менш катастрофічними за екологічні. Колишнє узбережжя тепер охоплене безробіттям, бідністю, злочинністю та епідеміями. Туберкульоз і гепатит тут удвічі перевищують середні показники захворюваності у всьому реґіоні, а смертність найвища в усій Середній Азії. Не сприяють епідеміологічній ситуації й отруйні вітри, що несуть пило-сольовий аерозоль із дна колишнього моря. Цією токсичною сумішшю дихають місцеві жителі.
На сьогодні, ключовим негативним елементом у реґіоні є пилові бурі. Вважається, що пил, підіймаючись в атмосферу, веде до охолодження Світового океану, нівелюючи глобальне потепління і зменшуючи частоту виникнення ураганів. Проте, у Середній Азії, судячи зі супутникових світлин, пил не лише не охолоджує місцевий клімат, а навпаки висушує довколишні напівпустельні екосистеми Каракуму й Кизилкуму! З 2000-го року не тільки збільшилась площа виносу солі, за рахунок висихання Аральського моря, але й збільшилась інтенсивність та кількість пилових бур. Безпосереднім винуватцем цього є людина, адже саме людська діяльність довкола колишнього Аральського моя прискорює процеси опустелення та посилення пилових бур. Вони ж, у свою чергу, ще швидше висушують сусідні райони. Це замкнене коло, котре розірвати дуже важко, – проте, можливо.
Навіть убога пустельна рослинність здатна закріпити рухомі піски, запобігаючи піщаним бурям.
Вчені знають що кількість пилу, який випадає на гектар площі, становить понад 1-у тону в рік. Їм також відомо звідки приноситься цей пил і його хімізм, а відповідно вчені уже давно розробили рекомендації щодо того, які рослини потрібно висадити на Аралі аби закріпити його поверхню. Тоді набагато менше куряви здійматиметься вітром – зменшаться пилові бурі, а згодом й взагалі зникнуть. На Арал знову повернеться життя, ну хоча б суходільне…
Объяснение: