ПІДКРЕСЛІТЬ ПРИЙМЕННИКИ
Надворі було по-весняному тихо. Дощик, пробігши неквапливо вулицею, поволі зник за садами, укутаними блакитно-зеленою порослю. Білосніжний цвіт вишні враз засвітився, набравши у свої чашечки роси. Те свято прозорості тривало однісіньку мить, щохвилини нагадуючи про швидкоплинність буття. Хтозна-звідки насунули хмари, небо вмить втратило свою голубінь, а з вишневого гілля покотилися додолу важкі, сиві краплі. Раз у раз, падаючи на землю, вони розбиваються в друзки, ковзалися по траві, напоєній досхочу, губилися в темних калюжах.​