Відповідь:

1. Портрет. Стефко Вус –високий худорлявий підліток міцної статури. Але виглядає він не зовсім охайно. Ось таким його вперше побачив Славко «високий хлопчак у обтріпаному пальті — навіть зоддалік він виглядав нечесаним і занедбаним». У нього «кучерява густа чуприна», яку в дитинстві гладила бабуся Олена. А ще холодний колючий погляд, тому Славко помітив, що коли Стефко смі-ється, то «..сміявся тільки його широкий, з припухлими губами рот, а в погляді синіх очей мовби аж колючки ховалися».

2. Риси характеру. Ще з дитинства Стефко був впертим: «коли Стефко казав — ні, таки то вже було «ні». Хлопець був наполегливим. Про це свідчить його спроба навчитися плавати: «Посинілий — аж очі попригасали, але упертий у своєму бажанні навчитися плавати, годинами сидів у мілкій, по коліна воді…». Він не терпів насмішок, тому коли сестричка сміялася з нього, то «вискакував з води і кидався за Насткою, щоб покарати за глузування». Разом з цим, Стефко любив бабусю і свою сестричку. Коли ходив з бабусею по гриби, то завжди «струшував з гілок ліщини коричневі горішки-лусканці, а вдома  жменями  висипав їх малій Насті». Після смерті бабусі у душі Стефка ніби завмерло все гарне і добре, стало «усе байдуже», а його впертість і наполегливість перетворилися у намагання зробити все «наперекір і іншим, і самому собі..», зробили хлопця агресивним, зухвалим.

3. Стосунки із батьками. Матері у Стефка і його сестрички не було, бо вона дуже рано померла. Виховувала дітей бабуся Олена, яку хлопець дуже любив. А от батька хлопець не любив ще з дитинства, тому навіть рідкі його гостинці «немовби кому навкори зразу ламав і нищив». Після смерті бабусі  батько забрав дітей до себе в місто. Це не додало тепла і любові у родинні стосунки. Відчувається, що Стефко почав ще й зневажати батька. «Не мав Стефко до батька доброго серця, бо й від батька ніколи не було ані ласки, ані якої лакоминки, ані поради».

4. Дружба із однолітками. Однолітки намагалися триматися від Стефка подалі, щоб не потрапити під його кулаки. Він вважав, що «..чіпляються усі до Стефка, кроку не дають ступити..». Хлопцю було байдуже на те, що у нього немає друзів, що не складаються стосунки з однокласниками».

5. Ставлення до живих істот. Стефко любить природу. Навіть стара липа здається йому живою, тому й співає щоліта дивну, але гарну пісню. Бабуся навчила його любові до кожної живої істоти: до телятка, яке дивилося на Стефка добрими, вологими очима і лизало в голе плече», до їжака, який  приніс кілька Стефкові  яблук - «ніколи не куштував він нічого смачнішого, ніж оте їжакове яблуко». Ця любов не дозволила Стефкові покинути напризволяще поранену сороку в парку. А врятована птаха це відчувала і спокійно сідала хлопцеві на плече. На що вчителька Надія зауважила, що сорока «до лихого не піде..»

6. Яким у майбутньому виросте герой. Дуже хочеться вірити, що в житті Стефка трапиться людина, яка зможе розтопити в його серці лід і байдужість, допоможе виростити щедрий урожай з насіння доброти, чуйності, відповідальності, яке в дитинстві посіяла бабуся. І тоді з Стефка виросте чудова людина – сильна, наполеглива, принципова, відповідальна і дуже добра. Якщо  ж цьому хлопцю ніхто не допоможе, не підтримає, не повірить у нього, то майбутнє в нього не таке радісне - кримінал або зубожіння в алкогольному чи наркотичному дурмані.

Пояснення: