- Аню, ти зараз не нічим не зайнята?

- Та ні, зараз же перерва! Ти хочеш щось спитати, Михайлику?

- Так, хочу. Я бачу в тебе на парті якусь книжку про українську мову. Що там такого цікавого?

- В цій книжці перераховані основні види помилок, які люди роблять в українській мові. Тобто ті слова, які вони говорять неправильно.

- Я щось не зрозумів. Як це – говорять неправильно?

- Наприклад, я скажу: «він не говорить на українській мові». А правильно буде в такому разі казати: «він не говорить українською мовою». Або «він не володіє українською мовою».  

- І де ж тут помилка? «На українській мові» - це також правильно. Мій батько говорить саме так.

- Але ж це діалектна форма, а літературна мова визнає тільки «українською мовою».  

- А що ще є в твоїй книзі?

- Багато різних прикладів. Правильно вживати «торговельний центр» замість «торгівельний», «домагатися успіху» замість «добиватися», «стежити за тобою» замість «слідкувати»…

- Слухай, Аню, навіщо тобі взагалі ця книжка? Чи тобі не все одно, яке слово вживати?  

- Я вважаю, що людина має користуватися мовою грамотно та літературно.

- Аню, мені здається, ти даремно втрачаєш час на цю дурну книжку. Може, краще підеш подивишся новий Сергієвій I Pod? Оце справжня річ! Прогрес науки! І коштує – ого-го!

- Залюбки піду подивлюся, це теж цікаво. Але мова мене теж цікавить не менше. До того ж я планую брати участь у Всеукраїнському конкурсі з української мови. І мені треба підготуватися.

- Ну, якщо ти виграєш за це приз, тоді, може, і є причини сидіти над книгою… Але це не для мене! То я пішов! Приєднуйся до нас!

- Добре, але спершу дочитаю приклад!