Детектив – це окремий материк в літературі. Це – вміла й досконала гра, “гра в наукове дослідження”. Гра читача й автора, де автор перебуває у вигідній позиції, тому що він у цій грі веде. Однак читачеві це байдуже. Він охоче приймає запропоновані правила і з задоволенням дає себе втягнути в неймовірний вир напруги, інтриг і цікавості. Ця гра дуже близька до казки. Як і в казці, читач бачить, що сили добра (до яких він зараховує й себе), – перемагають. А це відчуття – відчуття досягнення мети, перемоги – одне з найсолодших для людини. Читач виступає повноправним учасником дійства. Автор дає йому ті ж факти (реальні чи вигадані), що й детективові. І тепер вони вдвох можуть скласти логічний ланцюжок, щоб указати на вбивцю. Але так було б занадто просто. Тому читачеві часто підкидаються факти, які вигідні автору і які дають читачеві шанс спробувати самому відгадати таємницю, випередити героя-детектива.Отже, один із секретів детективу – це те, що він приносить інтелектуальне задоволення.