Вірш «Ой три шляхи широкії» має виразні фольклорні мотиви, поезія дуже схожа на народну пісню за багатьма ознаками, хоча й зберігає виразний авторський стиль Т. Шевченка.

Композиційно у поезії, вжито дуже поширений у народних творах прийом, за якого композиція будується на трьох елементах. Так, у творі фігурують троє братів, які розійшлись з України на чужу землю трьома різними шляхами. Стара мати чекає на своїх дітей, кожного із братів чекає дружина, сестра, дівчина. Фольклорний паралелізм — один з найбільш у названих прийомів, якщо йдеться про народні тексти. Шевченко свідомо вносить цей прийом у свій вірш, аби створити стилізацію під народну пісню.

Також те, що вірш має фольклорну основу вказує «типовість» ситуації, у якій троє братів залишають рідну землю. Фольклорна форма надає текстові відтінку «давності», відтак поет підкреслює, що «так було і так є». Оскільки відірваність від рідної землі неприродною, вимушеною, гіркою для будь-якої людини, то у поєднні із фольклорною «типовістю» створюється своєрідний контраст, який і підкреслює абсурдність таких подій.