— То ти, Остапе?

— Я, Соломіє...

Бувай здорова, Соломіє.

Ні, тікай, тікай, Остапе.

Де ти, Соломіє?

— Ну, то не йди, голубе, селом, щоб не побачив хто.

— Чи ти знавісніла, молодице, чи тебе нині жарт узявся?

— Соломіє... Остапе... сюди... до мене! — кликав він пошепки, і сопів, і кректав, і крутив головою, вовтузячись із непокірливим клунком.

— Ти тут, Соломіє? — питав він і дрімав далі.

— Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився?

— Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив.