Мені сподобалось у цьому творі те, що авторка намагається показати батькам, що прагнення виховати своїх нащадків “ідеальними” позбавляє дітей їхньої індивідуальності, робить їхнє життя нудним і нецікавим, а нерідко призводить до відчуження. Надто самостійний, серйозний, проте “штучний” хлопчик Конрад, потрапивши в реальне життя,не лише сам вчиться жити в суспільстві, а й навчає дорослих придивлятися до дитячих проблем, розуміти мотиви їхніх учинків” упорядковувати власне життя, щоб бути дітям гідним прикладом.