ПОМОГИТЕ
Нужно составить план по тексту и написать эпиграф
Серед великої кількості творів української словесності особливе місце посідає кіноповість Олександра Петровича Довженка «Зачарована Десна». Хоча ця повість є автобіографічною, на мою думку, вона близька кожному з нас. Адже в ній письменник розповідає про найсвітлішу частину людського життя — дитинство, яке назавжди залишається в добрих спогадах людей. Саме тому цей твір є цікавим як для дорослих людей, так і для зовсім юних читачів.
«Зачаровану Десну» Олександр Довженко писав на схилі літ, перебуваючи далеко від України й від улюбленої річки свого сонячного дитинства. Мені здається, що ця кіноповість стала своєрідною сповіддю душі митця. Згадуючи давні роки, Олександр Петрович стверджував: «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє». Не можна не погодитись із цим висловом, адже й герої, і сюжет повісті доводять його істинність. Героями твору є рідні й близькі самого письменника: мати й батько, дід та баба, сусіди та інші жителі Довженкового села на Чернігівщині. Зображуючи цих людей, автор не ідеалізує їхні образи, він показує й позитивні, і негативні риси кожного. У зрілому віці письменник розуміє, що негативні риси характеру його родичів були наслідком тяжкого життя, постійних негараздів, неписьменності… Тому крізь рядки допитливий читач здатен відчути душевний біль Довженка, поспівчувати нещасливій долі його родини. Але розповідь у творі ведеться не тільки від імені дорослого митця, але й від імені маленького Сашка, який бачить світ зовсім інакше. Хлопчик змалечку захоплюється багатством душі своїх рідних, їхньою моральною красою й чистотою, беззаперечною мудрістю. Він поважає простих селян-трудівників за їхню любов до праці, щирість, готовність допомогти ближньому в скрутну хвилину. Читаючи «Зачаровану Десну», я немовби потрапляла в інший світ — світ селянських буднів, у якому органічно поєднуються радість і смуток, праця й відпочинок. Образи повісті створені Олександром Довженком так майстерно, що, здається, я знала їх змалечку.
Звичайно, не можна уявити собі «Зачаровану Десну» без прекрасних описів природи, з якої черпав натхнення письменник. Мальовнича місцевість витворювала характери людей, виховувала в них жагу до творчості, кохання, любов до всього живого. Мати Сашка кохалася в рослинах, обожнювала доглядати їх; малий Сашко любив усіх тварин, співчував бідним слабким батьковим коням; дід Семен розмовляв з усім живим, що росло й рухалось навколо… Виростаючи в такому оточенні, Олександр Довженко просто не мав можливості вирости поганою чи жорстокою людиною. Добрим прикладом для наслідування Сашкові також був його батько, якому відведено чималу роль у кіноповісті. Петро Семенович був закоханий у працю, мав чудову фізичну й моральну вроду. Але бідність, смерті маленьких дітей від різних хвороб виснажували Сашкового батька, псували його найкращі якості. Все ж таки це не завадило дорослому Довженку правдиво зобразити образ свого батька, який все одно викликає повагу.
«Зачарована Десна» навчає нас цінувати кожну хвилину свого життя, бути чуйним до чужого горя, любити Батьківщину, зберігати сімейні цінності та народні традиції. Крім цього, вона відкриває перед нами глибину душі одного з найкращих прозаїків двадцятого століття — Олександра Петровича Довженка.
Нужно составить план по тексту и написать эпиграф
Серед великої кількості творів української словесності особливе місце посідає кіноповість Олександра Петровича Довженка «Зачарована Десна». Хоча ця повість є автобіографічною, на мою думку, вона близька кожному з нас. Адже в ній письменник розповідає про найсвітлішу частину людського життя — дитинство, яке назавжди залишається в добрих спогадах людей. Саме тому цей твір є цікавим як для дорослих людей, так і для зовсім юних читачів.
«Зачаровану Десну» Олександр Довженко писав на схилі літ, перебуваючи далеко від України й від улюбленої річки свого сонячного дитинства. Мені здається, що ця кіноповість стала своєрідною сповіддю душі митця. Згадуючи давні роки, Олександр Петрович стверджував: «Сучасне завжди на дорозі з минулого в майбутнє». Не можна не погодитись із цим висловом, адже й герої, і сюжет повісті доводять його істинність. Героями твору є рідні й близькі самого письменника: мати й батько, дід та баба, сусіди та інші жителі Довженкового села на Чернігівщині. Зображуючи цих людей, автор не ідеалізує їхні образи, він показує й позитивні, і негативні риси кожного. У зрілому віці письменник розуміє, що негативні риси характеру його родичів були наслідком тяжкого життя, постійних негараздів, неписьменності… Тому крізь рядки допитливий читач здатен відчути душевний біль Довженка, поспівчувати нещасливій долі його родини. Але розповідь у творі ведеться не тільки від імені дорослого митця, але й від імені маленького Сашка, який бачить світ зовсім інакше. Хлопчик змалечку захоплюється багатством душі своїх рідних, їхньою моральною красою й чистотою, беззаперечною мудрістю. Він поважає простих селян-трудівників за їхню любов до праці, щирість, готовність допомогти ближньому в скрутну хвилину. Читаючи «Зачаровану Десну», я немовби потрапляла в інший світ — світ селянських буднів, у якому органічно поєднуються радість і смуток, праця й відпочинок. Образи повісті створені Олександром Довженком так майстерно, що, здається, я знала їх змалечку.
Звичайно, не можна уявити собі «Зачаровану Десну» без прекрасних описів природи, з якої черпав натхнення письменник. Мальовнича місцевість витворювала характери людей, виховувала в них жагу до творчості, кохання, любов до всього живого. Мати Сашка кохалася в рослинах, обожнювала доглядати їх; малий Сашко любив усіх тварин, співчував бідним слабким батьковим коням; дід Семен розмовляв з усім живим, що росло й рухалось навколо… Виростаючи в такому оточенні, Олександр Довженко просто не мав можливості вирости поганою чи жорстокою людиною. Добрим прикладом для наслідування Сашкові також був його батько, якому відведено чималу роль у кіноповісті. Петро Семенович був закоханий у працю, мав чудову фізичну й моральну вроду. Але бідність, смерті маленьких дітей від різних хвороб виснажували Сашкового батька, псували його найкращі якості. Все ж таки це не завадило дорослому Довженку правдиво зобразити образ свого батька, який все одно викликає повагу.
«Зачарована Десна» навчає нас цінувати кожну хвилину свого життя, бути чуйним до чужого горя, любити Батьківщину, зберігати сімейні цінності та народні традиції. Крім цього, вона відкриває перед нами глибину душі одного з найкращих прозаїків двадцятого століття — Олександра Петровича Довженка.
Answers & Comments
Среди большого количества произведений украинской словесности особое место занимает киноповесть Александра Петровича Довженко «Очарованная Десна». Хотя эта повесть автобиографична, по моему мнению, она близка каждому из нас. Ведь в ней писатель рассказывает о самую светлую часть человеческой жизни - детство, которое навсегда остается в хороших воспоминаниях людей. Именно поэтому это произведение является интересным как для взрослых людей, так и для совсем юных читателей.
«Зачарованная Десна» Александр Довженко писал на склоне лет, находясь далеко от Украины и от любимой реки своего солнечного детства. Мне кажется, что эта киноповесть стала своеобразной исповедью души художника. Вспоминая давние годы, Александр Петрович утверждал: «Современное всегда на пути из прошлого в будущее». Нельзя не согласиться с этим высказыванием, ведь и герои, и сюжет повести доводят его истинность. Героями произведения родные и близкие самого писателя: мать и отец, дед и баба, соседи и другие жители Довженкового села на Черниговщине. Изображая этих людей, автор не идеализирует их образы, он показывает и положительные, и отрицательные черты каждого. В зрелом возрасте писатель понимает, что черты характера его родственников были следствием тяжелой жизни, постоянных проблем, неграмотности ... Поэтому сквозь строки любознательный читатель способен почувствовать душевную боль Довженко, посочувствовать несчастной судьбе его семьи. Но рассказ в произведении ведется не только от имени взрослого художника, но и от имени маленького Саши, который видит мир совсем иначе. Мальчик с детства увлекается богатством души своих родных, их моральной красотой и чистотой, бесспорной мудростью. Он уважает простых крестьян-тружеников за их любовь к труду, искренность, готовность помочь ближнему в трудную минуту. Читая «Зачарованная Десна», я бы попадала в другой мир - мир крестьянских будней, в котором органично сочетаются радость и грусть, труд и отдых. Образы повести созданные Александром Довженко так искусно, что, кажется, я знала их детства.
Конечно, нельзя представить себе «Зачарованная Десна» без прекрасных описаний природы, с которой черпал вдохновение писатель. Живописная местность творила характеры людей, воспитывала в них жажду творчества, любви, любовь ко всему живому. Мать Саши любила в растениях, обожала ухаживать за ними; маленький Саша любил всех животных, сочувствовал бедным слабым папиным лошадям; дед Семен разговаривал со всем живым, что росло и двигалось вокруг ... Вырастая в таком окружении, Александр Довженко просто не имел возможности вырасти плохой или жестоким человеком. Хорошим примером для подражания Саше также был его отец, которому отведено немалую роль в киноповести. Петр Семенович был влюблен в труд, имел прекрасную физическую и моральную красоту. Но бедность, смерти маленьких детей от разных болезней истощали Сашиного отца, портили его лучшие качества. Все же это не помешало взрослому Довженко правдиво изобразить образ своего отца, который все равно вызывает уважение.
«Зачарованная Десна» учит нас ценить каждую минуту своей жизни, быть чутким к чужому горю, любить Родину, хранить семейные ценности и народные традиции. Кроме этого, она открывает перед нами глубину души одного из лучших прозаиков ХХ века - Александра Петровича Довженко.
Чтоб на части разделить: ты прочитай текст медленно и остановись где кончается мысль. По мысли так и назови. Извени я спешу. Больше ничего не могу сказать