Помогите!!!!! ПОЖАЛУЙСТА  

1.Напишіть до тексту творче продовження, поміркувавши над епіграфом.                                      

                                                  Ікебана
                                                    

                                                     - На твоїй планеті, — промовив малень-
                                                       кий принц, — люди викохують в одному

                                                       саду п’ять тисяч троянд... і не

                                                       знаходять того, що шукають...
                                                    — Не знаходять, — погодився я.
                                                    — Але ж те, що вони шукають, можна

                                                       знай¬ти в одній-однісінькій троянді, в

                                                       ковтку води...
                                                                      (Антуан де Сент-Екзюпері)

У Всеволода Овчинникова прочитав я японську притчу про майстра чайної церемонії Рікю, на всю країну відомого своїми кві¬тами повитиці. Поглянути на них захотів сам володар. Та, прибув¬ши в сад Рікю, здивувався й обурився .. усі квіти були зрізані. Хто зна, які б то мало наслідки, якби в кімнаті для чаювання не побачив володар ікебану — з одного-єдиного стебельця повитиці. Усіма кві¬тами свого саду пожертвував Рікю, щоб підкреслити їхню красу в одній, у найкращій квітці!
Подумалось.. освоїти й собі ікебану. Показати б одне-єдине слово так, щоб краплю роси не струсити з нього!
Звісно, тут і талант потрібен, і смак неабиякий. А ще, можливо, і мужність. Увійти до класу з оберемками та віниками слів набага¬то простіше. Але ж хай і найкращі квіти будуть в оберемку .. хто їх у гурті розгледить? Хай і як пахтітиме віник .. до віника хто приню¬хується? Та й навіщо краса — оберемками, а віниками — пахощі?
П’ять тисяч слів кажемо й хочемо .. хоч би одне почули!
Навчитись би казати одне. Щоб схотілось п’ять тисяч почути (С. Павленко).