Жив собі один купець. Мав він чудовий сад, у якому росли найрізноманітніші дерева і квіти. Не було тільки солов'я. І от одного разу зловив він у лісі сіреньку пташку і посадив у золоту клітку. Соловей сумно дивився у небо, і жалібно співав. Знайшов купець чоловіка, який знав пташину мову, і сказав:

- Розгадай солов'їну пісню!

Послухав чоловік солов'я і каже:

- Хазяїне, - соловей співає, - Земле моя, гніздечко моє, я без вас не можу жити.

Тоді купець випустив солов'я. Прилетів він у ліс і заспівав:

- Земле моя! Ти найкраща, наймиліша!

Здивувався купець і сказав до себе: "Дивак цей соловей. У мене жив у розкошахі сумував. А в своєму зруйнованому гнізді заливається від радості дзвінкоголосим співом."

- А ти не дивуйся, хазяїне....(без змін до скарб) - відповів йому чоловік, що знав пташину мову.