Створюючи фреску «Таємна вечеря» Леонардо да Вінчі  повинен був зобразити Добро, втілене в образі Ісуса, і Зло - в образі Юди, що вирішив зрадити його. Він  почав шукати ідеальних моделей.

Одного разу він побачив в одному юнакові досконалий образ Христа і зробив з нього кілька начерків та етюдів.

Минуло три роки, однак Леонардо поки так і не знайшов  натурника для Іуди.  

І ось художник побачив у стічній канаві чоловіка - молодого, але передчасно одряхлілого, брудного, п’яного і обірваного.  Леонардо наказав своїм помічникам доставити його  в собор.

Його притягли туди і поставили на ноги. Він  не розумів, що відбувається, а Леонардо відображав на полотні гріховність, себелюбство, злочестивість, якими дихало його обличчя.

Коли він закінчив роботу, жебрак відкрив очі, побачив перед собою полотно і вигукнув, що він вже бачив цю картину раніше!

- Коли? - запитав Леонардо.

- Три роки тому.. Тоді життя моє було сповнене мрій, і якийсь художник написав з мене Христа…

Мій власний вибір - здоровий спосіб життя. Я думаю, що будь-якій молодій людині слід замислитися прямо зараз, яким він хоче бачити своє майбутнє життя. Щоб не повторити облудний життєвий шлях жебрака із притчі, треба докласти деяких зусиль. Адже і він, антигерой притчі, не завжди був брудним, п"яним та обірваним. Адже він слугував моделлю для образу Христа! В кожному з нас, як випливає з тексту притчі, десь у душі є частинка самого Бога. І можна занапастити її, якщо не дозволяти своїй душі трудитися, а тілу дозволити лінуватися.