людей. Так в оповіданні «Загадкова натура» молодий письменник Вольдемар замислюється з виглядом глибокого; психолога над душевними «терзаннями» жінки, яка збирається перейти від одного багатого старого до іншого. Ще й згадує при цьому Достоєвського.

Чехов ніби закликає тверезо подивитися на життя. У відомій історії лікаря Старцева з оповідання «Іонич» бачимо ставлення письменника до «загадкової натурі» Котика, в якій все надумано, несправжнє. Може, тому вона і сама нещаслива, так як жила ілюзіями, та й Старцеву підрізала крила. Чехов ніби постійно нагадує читачеві: не шукайте «загадкових натур»

серед звичайних міщан, що опікуються лише їжею і грошима.

Не наділяє званням ідеаліст «людей з» тряпичной «душею. Так як всі, на жаль, пояснюється значно простіше і грубіше. Прізвище Чимша-Гімалайський зовсім не благородна. «Маггок», де посаджений агрус, виявляється клаптиком землі сумнівного вигляду, на якому чи вдасться щось побудувати або виростити, тим не менш Чимша-Гімалайський пишається ним і вважає себе поміщиком. Чехов нівелює звичайний літературний стандарт поділу героїв на шляхетних і вбогих духом, що завжди протиставляючи їх у літературних творах.

Письменник розвінчує високий ореол страждання й шляхетності, створений літературою навколо образу «маленької людини». Він вважає, що життя кожної окремої «маленької людини» не так просто змінити, як це чисто описується в літературних творах. Тим більше якщо людину влаштовує стан нічного страдника, і він нічого не хоче зробити заради будь-яких змін у житті.

«Маленька людина»виникає в чеховських творах створенням, гідним швидше жаль, ніж співчуття. Так як цей чоловік втратив право на повагу, оскільки не поважає себе сама

я не знайшов цієї розповіді