200909 Йшовши до школи я раділа що матиму багато друзів і так трапилось, але прийшов момент, коли мені було дуже боляче, але я не смогла нікому роскритись.
Я ходила не знаючі куди себе подіти, і моя перва і найкраша вчителька, не сподівано підійшла до мене,обійняла,мені стало так тепло і я почувала себе захищенною,вона спросила мене ,чому я декілька днів не в гуморі,що трапилось?
Але і їй я не могла нічого сказати,моя таемниця була повьязана с моїми почутями.
Коли пройшов йще один день, прийшовши до школи моя вчителька була дуже засмучена і я спросила чому, відповить її мене зворушила....Тому що мое дитя сумуе, мене рідко називали так,тому що рідним було  не до мене тато в командировках а мама приходить пізно додому!
Татьяно Іванівно посміхнувшись я сказала, я більше не буду вас засмучувати ви мені стали як мама, від  тепер ви моя найкраща вчителька!