Григорій Савич Сковорода-український гуманіст, філософ, поет, педагог.Він багато подорожував по світу, в свиті, з котомкою і посохом і сопілкою пішки ходив по всій Україні і вчив людей .Лев толстой писав про Григорія: "його біографія, напевно ще краще його твори, але які красиві і твори! "Г. С Сковорода відомий світу як талановитий співак і композитор.Він грав на багатьох інструментах: на сопілці, флейті, скрипці, бандурі. Сковорода-поет відомий збіркою "Сад божественних пісень" і вивченню філософію Сковороди, треба вказати, перш за все, на те, що досі немає загальновизнаного її тлумачення. Зеленогорський бачить в сковороді, перш за все мораліста і звідси він пояснює його систему. Ерн, який написав єдину досі велику монографію про Сковороду, виходить в реконструкції його системи з антропологізму Сковороди. Нарешті, Чижевський у своїй Узагальнюючій статті"Філософія Сковороди" 3 виходить з антиномізму в вченні Сковороди, з постійних антитез, які лежать в основі всіх його поглядів. Що стосується твердження Зеленогорського, то воно рішуче не відповідає тому, що дають твори Сковороди, - в ньому, звичайно, завжди наявна моральна проблема, але, як ми далі самі переконаємося, ця проблема зовсім не стоїть в центрі його творчості. Чижевський, по суті, підміняє аналіз філософії Сковороди характеристикою його методу, - сам Чижевський визнає , що антитези у Сковороди визначають лише метод його мислення. Тільки у Ерна ми і знаходимо справжню спробу реконструювати систему сковороди, - і якщо ми не примикаємо до його викладу, то тому, що антропологізм Сковороди, сам по собі безперечний і навіть Центральний для сковороди, визначається все ж більш загальної гносеологічної його позицією, яка, в свою чергу, визначається його релігійним сприйняттям світу і людини. Тому треба починати вивчення Сковороди з його релігійного світу, його релігійних ідей. Сковорода стає філософом, тому що його релігійні переживання вимагають цього, - він
Руская версия
Григорий Савич Сковорода - украинский гуманист, философ, поэт, педагог.Он много путешествовал по миру, в свите, с котомкой и посохом и дудочкой пешком ходил по всей Украине и учил людей .Лев толстой писал о Григории: "Его биография, наверное еще лучше его произведения, но какие красивые и произведения! " Г.С Сковорода известен миру как талантливый певец и композитор.Вин играл на многих инструментах: на свирели, флейте, скрипке, бандуре. Сковорода-поэт известен сборником "Сад божественных песен" иИзучению философию Сковороды, надо указать, прежде всего, на то, что до сих пор нет общепризнанного ее толкования. Зеленогорский видит в Сковороде, прежде всего моралиста и отсюда он объясняет его систему. Эрн, написавший единственную до сих пор большую монографию о Сковороде, исходит в реконструкции его системы из антропологизма Сковороды. Наконец, Чижевский в своей обобщающей статье "Философия Сковороды"3 исходит из антиномизма в учении Сковороды, из постоянных антитез, которые лежат в основании всех его взглядов. Что касается утверждения Зеленогорского, то оно решительно не отвечает тому, что дают сочинения Сковороды, - в нем, конечно, всегда наличествует моральная проблема, но, как мы дальше сами убедимся, эта проблема вовсе не стоит в центре его творчества. Чижевский, в сущности, подменяет анализ философии Сковороды характеристикой его метода, - сам Чижевский признает, что антитезы у Сковороды определяют лишь метод его мышления. Только у Эрна мы и находим настоящую попытку реконструировать систему Сковороды, - и если мы не примыкаем к его изложению, то потому, что антропологизм Сковороды, сам по себе бесспорный и даже центральный для Сковороды, определяется все же более общей гносеологической его позицией, которая, в свою очередь, определяется его религиозным восприятием мира и человека. Поэтому надо начинать изучение Сковороды с его религиозного мира, его религиозных идей. Сковорода становится философом, потому что его религиозные переживания требуют этого, - он движется от христианского своего сознания к пониманию человека и мира. Вообще Сковорода не знает никаких стеснений в движении его мысли, дух свободы имеет в нем характер религиозного императива, а не буйства недоверчивого ума. Это сознание свободы и есть свидетельство того, как далеко пошла внутрицерковная секуляризация, вдохновлявшая разум к смелой и творческой деятельности, - без вражды или подозрительности к Церкви. Если личные отношения Сковороды к Церкви вызывают иногда предположение, что Сковорода по существу ушел из Церкви4, то это неверно [2]. Сковорода был свободным церковным мыслителем, чувствовавшим себя членом Церкви, но твердо хранившим свободу мысли, - всякое же стеснение ищущей мысли казалось ему отпадением от церковной правды. О его чувстве к Церкви говорят решительно все его сочинения, мышление Сковороды никогда не отрывается от Библии, - и чем дальше зреет его мысль, тем глубже представляется ему смысл библейских повествований.
Answers & Comments
Григорій Савич Сковорода-український гуманіст, філософ, поет, педагог.Він багато подорожував по світу, в свиті, з котомкою і посохом і сопілкою пішки ходив по всій Україні і вчив людей .Лев толстой писав про Григорія: "його біографія, напевно ще краще його твори, але які красиві і твори! "Г. С Сковорода відомий світу як талановитий співак і композитор.Він грав на багатьох інструментах: на сопілці, флейті, скрипці, бандурі. Сковорода-поет відомий збіркою "Сад божественних пісень" і вивченню філософію Сковороди, треба вказати, перш за все, на те, що досі немає загальновизнаного її тлумачення. Зеленогорський бачить в сковороді, перш за все мораліста і звідси він пояснює його систему. Ерн, який написав єдину досі велику монографію про Сковороду, виходить в реконструкції його системи з антропологізму Сковороди. Нарешті, Чижевський у своїй Узагальнюючій статті"Філософія Сковороди" 3 виходить з антиномізму в вченні Сковороди, з постійних антитез, які лежать в основі всіх його поглядів. Що стосується твердження Зеленогорського, то воно рішуче не відповідає тому, що дають твори Сковороди, - в ньому, звичайно, завжди наявна моральна проблема, але, як ми далі самі переконаємося, ця проблема зовсім не стоїть в центрі його творчості. Чижевський, по суті, підміняє аналіз філософії Сковороди характеристикою його методу, - сам Чижевський визнає , що антитези у Сковороди визначають лише метод його мислення. Тільки у Ерна ми і знаходимо справжню спробу реконструювати систему сковороди, - і якщо ми не примикаємо до його викладу, то тому, що антропологізм Сковороди, сам по собі безперечний і навіть Центральний для сковороди, визначається все ж більш загальної гносеологічної його позицією, яка, в свою чергу, визначається його релігійним сприйняттям світу і людини. Тому треба починати вивчення Сковороди з його релігійного світу, його релігійних ідей. Сковорода стає філософом, тому що його релігійні переживання вимагають цього, - він
Руская версия
Григорий Савич Сковорода - украинский гуманист, философ, поэт, педагог.Он много путешествовал по миру, в свите, с котомкой и посохом и дудочкой пешком ходил по всей Украине и учил людей .Лев толстой писал о Григории: "Его биография, наверное еще лучше его произведения, но какие красивые и произведения! " Г.С Сковорода известен миру как талантливый певец и композитор.Вин играл на многих инструментах: на свирели, флейте, скрипке, бандуре. Сковорода-поэт известен сборником "Сад божественных песен" иИзучению философию Сковороды, надо указать, прежде всего, на то, что до сих пор нет общепризнанного ее толкования. Зеленогорский видит в Сковороде, прежде всего моралиста и отсюда он объясняет его систему. Эрн, написавший единственную до сих пор большую монографию о Сковороде, исходит в реконструкции его системы из антропологизма Сковороды. Наконец, Чижевский в своей обобщающей статье "Философия Сковороды"3 исходит из антиномизма в учении Сковороды, из постоянных антитез, которые лежат в основании всех его взглядов. Что касается утверждения Зеленогорского, то оно решительно не отвечает тому, что дают сочинения Сковороды, - в нем, конечно, всегда наличествует моральная проблема, но, как мы дальше сами убедимся, эта проблема вовсе не стоит в центре его творчества. Чижевский, в сущности, подменяет анализ философии Сковороды характеристикой его метода, - сам Чижевский признает, что антитезы у Сковороды определяют лишь метод его мышления. Только у Эрна мы и находим настоящую попытку реконструировать систему Сковороды, - и если мы не примыкаем к его изложению, то потому, что антропологизм Сковороды, сам по себе бесспорный и даже центральный для Сковороды, определяется все же более общей гносеологической его позицией, которая, в свою очередь, определяется его религиозным восприятием мира и человека. Поэтому надо начинать изучение Сковороды с его религиозного мира, его религиозных идей. Сковорода становится философом, потому что его религиозные переживания требуют этого, - он движется от христианского своего сознания к пониманию человека и мира. Вообще Сковорода не знает никаких стеснений в движении его мысли, дух свободы имеет в нем характер религиозного императива, а не буйства недоверчивого ума. Это сознание свободы и есть свидетельство того, как далеко пошла внутрицерковная секуляризация, вдохновлявшая разум к смелой и творческой деятельности, - без вражды или подозрительности к Церкви. Если личные отношения Сковороды к Церкви вызывают иногда предположение, что Сковорода по существу ушел из Церкви4, то это неверно [2]. Сковорода был свободным церковным мыслителем, чувствовавшим себя членом Церкви, но твердо хранившим свободу мысли, - всякое же стеснение ищущей мысли казалось ему отпадением от церковной правды. О его чувстве к Церкви говорят решительно все его сочинения, мышление Сковороды никогда не отрывается от Библии, - и чем дальше зреет его мысль, тем глубже представляется ему смысл библейских повествований.