Послнані князем вершники мчали щодуху, міняючи в селах стомлених коней.                                                                                                               Ледь помітна дорога спочатку їх вивела на заболочену заплаву якоїсь невеличкої, перетнутої бобровими гатями річки, а потім – на високий пагорб, що раптово закінчився урвистою  кручею.                                Перед вершниками лежала прекрасна земля, освітлена сонцем, помережана річками, заводами, озерами й протоками, вкрита темно-зеленими лісами й буйними зеленими травами, заквітчана свіжими барвами.