Ось і прочитана повість.

Мені вона сподобалась, бо в ній розповідається про людей, які прагнулиздобути освіту, особливо дітей, що тягнулися до навчання. У повістірозповідається про дитинство самого письменника. Хто ж він, цейМихайлик?

Це простий, сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий, йомувсе хочеться знати, до всього дійти своїм розумом, а багато чогодовідатися від дорослих. Наслухавшись казок, легенд і розповідей свогодіда Дем'яна та улюбленої бабусі, Михайлик сприймає світ, як казку. Вінлюбить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі.Любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші. Він чуйноприслухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому небі.Михайлик — романтична натура.

А який радий Михайлик приходові літа! Це ж найкраща пора в житті дитини.Він уявляє літо як щось живе, як істоту: "Літо-літечко тихо з полівзайшло в село, постояло біля кожного тину, городу, та й взялося до свогоділечка, щоб усе росло, родило". Великий вплив на Михайлика мала мати,яку він дуже любив, до мови якої весь час прислухався. Мати ріднилася зприродою: вона дослухалася до неба, до землі, до схлипування роси. Увагадо всього доброго, красивого перейшла Михайликові від матері. Тому вінтеж, як свята, очікував того дня, коли грім розморожує сік у деревах чиколи не зіллям, а хлібом починає пахнути жито.

Михайлик підріс. Він дедалі більше прилучається до роботи вгосподарстві, у всьому допомагає батькам. І скільки в нього гордості!Хоч як не хочеться йому поспати рано-вранці, але встає, коли його будитьмати пасти коняку Обмінну. Михайлик знає, що це його обов'язок. Я щеподумала, що я не така. Треба й мені виправлятись. Мене дуже вразиввипадок, коли Михайлик хотів йти поковзатись на ковзанці. Аж тутназустріч батько, наказує везти до млина мішок гречки. Хлопчик вертаєдодому, запрягається в санчата і везе мішок до вітряка. І стільки тутвиявилось поваги до батька, слухняності. Хоч інколи буває, що Михайликне послухається. Але це тільки тоді, коли знає, що це якась дрібничка,що прикрощів батькові чи мамі він цим не завдасть.

А як хотілося Михайликові стати справжнім женцем! Він чекає цієїурочистої хвилини з нетерпінням. Ось мати розгорнула і дозволилаМихайлику взяти серп і починати жати. Мені сподобалось, що батьки, занародним звичаєм, радять хлопчику поглянути на схід сонця і почати "нащастя". Михайлик хвилюється, його аж в жар кидає. Але похвала батьківпідбадьорює його, і він уже вільніше орудує серпом. Хлопчик працюєстаранно, напружено, але втоми не відчуває! А коли тато вправно зв'язавсніп, нажатий Михайликом, і поставив його "гузирем на стерню", то цебула найурочистіша хвилина в житті хлопчика. Михайлик був гордий з того,що він вливається в лави дорослих трударів: "І славно-славно йти меніміж житами до жита. Що не кажіть, а вже інакше почуваєш себе, коли стаєшженцем!" От де по-справжньому відчувається повага до хліборобськоїпраці, до народних звичаїв.

Влітку Михайлик теж допомагає батькам у господарстві. Він пасе коняку,громадить сіно. Про свої успіхи хлопець розповідає вчительці НастіВасилівні. Йому приємно, що вчителька його хвалить.

У Михайлика добре та відкрите серце. Він любить і криву качку зперебитим крилом, і собаку Рябка, і стару коняку Обмінну. Всіх вінвважає за своїх друзів. А коли дізнається, що тато хоче продати Обмінну,то йому на душі стає так важко. Михайликові шкода розлучатися зконякою. Він звик до неї, полюбив, тому й не спав цілу ніч. А вранціпідхопився, щоб востаннє напоїти її. Він так зворушливо прощається зконячкою! Тому можна виправдати Михайлика за те, що він просив за неїтак багато і навмисно давав Обмінній таку негативну характеристику, колипродавав її. Та як не боляче було Михайликові розлучатися з Обмінною,але довелось. Мене вразила глибина душі хлопчика. Я навіть подумала, щохотіла б мати такого друга. Він чесний і правдивий хлопчик.

Михайлик тягнеться до книжки. Він перечитав усі книжки, які були вхаті-читальні. А коли дядько Себастіян записав його до найбільшоїбібліотеки в Майдані-Трептівському, то Михайлик аж засяяв з радощів. Цебуло найщасливішою подією в його житті.

Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться писати п'єси.Спочатку Михайлик багато їх перечитав, а потім і сам захотів написати.

Михайлик — справжній товариш. Найкращим другом для нього є Люба. МіжЛюбою та Михайликом такі світлі, чисті дитячі відносини. їхня дружбащира. Михайлик уміє дорожити цією дружбою. Він ніколи не образить Люби,не дасть її скривдити, захистить від нападника.

Він правдивий хлопчик, глибоко шанує батьків, поважає старших. Михайликвдячний батькам, що вони навчили його всього хорошого. Завдяки батькамвін не цурається ніякої роботи: вміє рубати дрова, боронувати, за плугомходити, молотити на жорнах, працювати на город