Тоталітаризм дав лідерам необхідні сили для досягнення войовничих цілей без опозиції у власних країнах. Це означало, що тоталітарні режими, зокрема Японія та нацистська Німеччина, могли б здійснити акти агресії та вторгнення, переслідуючи свої амбітні цілі для набуття більшої влади та реваншу за Першу світову війну. Зрештою, ця агресія, здійснена тоталітарними режимами, призвела до початку війни тому і несе відповідальність за всі її результати.  

Але тут варто говорити та про тоталітаризм Радянського Союзу. Радянський диктатор розглядав нову світову війну як найефективніший засіб підготувати ґрунт для запланованої світової революції. В результаті радянсько-нацистського пакту про дружбу від 23 серпня 1939 р. така мета світової війни була досягнута. Протягом тижня після його підписання, отримавши зелене світло від Кремля, Гітлер зміг напасти на Польщу. Сталін наступив через три тижні, зайнявши східну половину Речі Посполитої. Після розчленування Польщі два окупанти, які досить точно координували свою діяльність, святкували падіння польської держави спільним парадом у Львові. Радянська влада доставила гітлерівцям понад 60 000 ув’язнених поляків. Попри те, що зрештою є важливим партнером у розгромі нацистської Німеччини, Радянський Союз залишається відповідальним за початок тієї самої війни, кінець якої московські правителі зараз так охоче святкують. Скориставшись однаковою перевагою радянсько-нацистського пакту, Радянський Союз здійснив свої імперіалістичні плани, здійснивши агресію проти Фінляндії (за що її виключили з членства в Лізі Націй), окупувавши та анексувавши три країни Балтії у червні 1940 р. та додавши до своєї території значну частину Польщі та Румунії. Радянський Союз також допоміг Гітлеру завоювати Західну та Південну Європу, постачаючи Вермахту всю можливу стратегічну сировину за 22 вирішальні місяці війни.

Щодо наведеної цитати історика, то мова йде про те, що попри факт відповідальності Радянського Союзу у війні, останній позиціонував себе як добро, яке подолало зло – Гітлера.