Книга является нашим путеводителем в жизни .Она отткрывает нашему разуму что то неизведанное нами раньше ,что то новое.Читая её ,мы погружаемся в нее полностью,она охватывает всё наше воображение .Очень важно извлечь из книги главную её суть ,только тогда можно считать её прочтенной .Читать её только чтобы прочесть до конца отнюдь нельзя,книгу нужно читать со всей душой .Только тогда она откроет тебе все свои тайны..

Ответ:

Объяснение:

Книга — мій вірний друг і порадник

Книга — це скарбниця знань, яка містить духовні надбання багатьох попередніх поколінь. У моєму житті книга завжди посідала важливе місце. Я пам'ятаю враження раннього дитинства, коли я познайомився зі своїми першими книжками — українськими казками — які мені читала мама. Згодом, навчившись читати, я відкрив для себе захоплюючий та дивовижний світ, який дарують нам книги. Які це прекрасні відчуття — розгорнувши милі сторінки, поринути у світ, який створив письменник своєю майстерністю, слідкувати за життям улюблених персонажів, вболіваючи за них та майже зливаючись з ними.

Книги — морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

(І. Франко)

Коло моїх читацьких інтересів досить широке, але найщиріший відгук у моїй душі мають твори українських письменників. Вразив мене роман Панаса Мирного та Івана Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", який змусив замислитися над долею людини і тим, що її визначає: соціальні умови або генна спадковість? Чи людина сама формує свій характер і творить власну долю? Досить неоднозначний образ змальовано авторами: Чіпка, який із невтомою шукача правди перетворився на страшного злочинця. Після довгих міркувань я дійшов висновку, що думки і вчинки Чіпки можна зрозуміти та пояснити, але не можна виправдати, тому що жодна людина не має права здійснювати таким чином "самосуд". Кожен повинен сам відповідати за свої вчинки і будувати своє життя, і тоді не потрібно буде шукати собі виправдовування.