Оповідання «Федько-халамидник» є надзвичайно зворушливим, а події непередбачуваними.

   На початку твору Федько виступає егоїстичною особою з поганими намірами, тобто іншими словами – хуліганом. Часто робив шкоду своїм ровесникам. На вигляд неакуратний. Можливо, така думка  є у багатьох, хто починає читати оповідання. Але середина твору стає неочікуваною. Федько постає  зовсім іншим. Сильним та сміливим, добрим, бо  віддає змія та свої нитки, терплячим, адже мовчки зносить покарання за свої витівки. Є чесним, правдивим, щедрим. Його внутрішня краса не проявляється на перший погляд.

  А ось у третій частині я, без сумніву, можу назвати Федька душевно багатою людиною. Його благородний вчинок на річці, коли рятує Толика, викликає повагу і захоплення. Він пожертвував собою заради друга. Є надзвичайно мужній, надійний, з великою силою волі.

   На мою думку, таким буває справжній друг. Можна впевнено сказати, що Федько є людиною з великої літери.