Жінки в давньогрецькому світі мали мало прав порівняно з громадянами чоловічої статі. Вони не могли проголосувати, мати власну землю чи успадкувати майно. Жінка мала бути  будинку, і її метою у житті було виховання дітей. Були жінки, які працювали в магазинах. Нарешті, були ті, які піднялася над обмеженнями грецького суспільства і отримали визнання як поетеси (Сапфо), філософи (Арета із Кірена) та інші.  

У сарматському суспільстві ж, із жінок робили воїнів. Геродот повідомляв, що сарматів, як нащадки скіфів, товаришували з амазонками, і що їхні нащадки "продовжували дотримуватися своїх давніх [амазонських] звичаїв, часто полюючи на конях із своїми чоловіками; на війні вдягаються, як чоловіки. "Крім того, сказав Геродот," жодна дівчина не вийде заміж, поки вона не вбила людину в бою".

І через Геродота, і в Гіппократа відомо, що сармати цікавились перетворенням своїх жінок на сильних збройних мисливців та бійців. Археологічні матеріали, схоже, підтверджують активну роль сарматських жінок у військових операцій та суспільному житті. Поховання озброєних сарматських жінок складають великий відсоток військових поховань.

Гіппократ описує їх войовничих жінок:

«Їхні жінки їздять, стріляють, і воюють зі своїми ворогами. Вони не відкладають своєї дівоцтва, поки не вбили трьох своїх ворогів, і не одружуються, перш ніж виконали традиційні священні обряди. Жінка, яка виходить заміж, більше не їздить, якщо тільки не змушена зробити це загальною експедицією».