Революція гідності. У цих словах вся квінтесенція тої туги за Європою, що підняла Україну, туги за людською гідністю.

Гідність. Поняття на чуттєвому рівні відоме кожному, інтуїтивно воно виглядає цілком зрозумілим. Проблеми – як, зрештою, з кожним почуттям – зачинаються при спробі проговорити цю інтуїцію. Але спробую.

Отож, почну з позиціонування слова – ще не поняття, а слова – в системі мови. Семантично, "гідність" – в першому наближенні – це усвідомлення своєї значимості, самоповага і повага до значимості чужої особистості.

Кожна особистість – це є всесвіт, міра всесвіту є безмежність. І не може бути одна безмежність більшою за іншу – безмежності рівні за визначенням. Звідси основа основ людської рівності – всі люди рівні у своїй гідності, бо мірою цієї рівності є безмежний всесвіт кожної особистості. І фундаментальною ознакою цієї рівності, зауважу, є ріжність – і ця ріжність є атутом кождого з нас. В потенції, звичайно (як в старозавітній традиції кожен новороджений може виявитися Месією): не кожна можливість відбувається, і реалізація безмірного всесвіту особистості є величиною цілком мірною. Тобто, попри рівність у гідності є нерівність у заслугах, заслугах достойних і "заслугах" негідних.