15 липня 2017 року раптово обірвалося життя видатного глухівчанина, поета, ветерана журналістики, краєзнавця, педагога, самодіяльного композитора Миколи Степановича Єрохи.
Найголовніший його здобуток – це талановита душа. Пісні Миколи Степановича, присвячені рідному краю, знають і співають як у Глухові, так і по всій Сумщині. Його поетична мова яскрава, образна і, разом з тим, проста, зрозуміла і близька кожному. Бринить у душі поета струна щирих почуттів і відгукується у людських серцях.
Микола Степанович був членом Спілки журналістів України, почесним президентом літературно-мистецького об’єднання «Звенигора», автором поетичних збірок «Гімн любові, краю мій», «Глухів – моя доля», художньо-документальних нарисів «Сповідь про отчий край». Його вірші друкувались у літературних збірках «Українська хвиля», «Мелодії «Звенигори», «Славянские колокола», «Гімн любові, Глухів мій». Він став переможцем міських конкурсів на кращу пісню про Глухів, республіканського конкурсу на кращу пісню про українську митницю, автор гімну волейболу «Ти король мій, волейбол», та пісні «Пусть ракеты зачехленными стоят».
Плідно працював на журналістській ниві, публікуючи статті, що висвітлюють культурно-мистецьке життя Глухова у місцевій та обласній пресі. Микола Степанович був співавтором книги «Золотое ожерелье Сумщины», головним редактором та укладачем книг «Глухівщина у горнилі Великої Вітчизняної війни», «Ветерани війни в іменах», «Глухів футбольний. Від «Спартака» до «Велетня», «Шел тропой отряд Червоный».
Тісна дружба поєднувала Миколу Єроха з міським краєзнавчим музеєм. Він був літературним редактором буклетів «Глухівський міський краєзнавчий музей», «Туристичні перлини Глухова», путівника «Тисячолітній Глухів запрошує», постійним учасником літературно-мистецьких свят об’єднання «Звенигора», літературних та музичних віталень, презентацій виставок, круглих столів та різноманітних урочистостей, що проходили у міському краєзнавчому музеї.
Постать Миколи Степановича – це ціла епоха в культурно-мистецькому житті Глухівщини і Сумщини, що зберігатиметься в серцях вдячних глухівчан ще багато поколінь!
Answers & Comments
15 липня 2017 року раптово обірвалося життя видатного глухівчанина, поета, ветерана журналістики, краєзнавця, педагога, самодіяльного композитора Миколи Степановича Єрохи.
Найголовніший його здобуток – це талановита душа. Пісні Миколи Степановича, присвячені рідному краю, знають і співають як у Глухові, так і по всій Сумщині. Його поетична мова яскрава, образна і, разом з тим, проста, зрозуміла і близька кожному. Бринить у душі поета струна щирих почуттів і відгукується у людських серцях.
Микола Степанович був членом Спілки журналістів України, почесним президентом літературно-мистецького об’єднання «Звенигора», автором поетичних збірок «Гімн любові, краю мій», «Глухів – моя доля», художньо-документальних нарисів «Сповідь про отчий край». Його вірші друкувались у літературних збірках «Українська хвиля», «Мелодії «Звенигори», «Славянские колокола», «Гімн любові, Глухів мій». Він став переможцем міських конкурсів на кращу пісню про Глухів, республіканського конкурсу на кращу пісню про українську митницю, автор гімну волейболу «Ти король мій, волейбол», та пісні «Пусть ракеты зачехленными стоят».
Плідно працював на журналістській ниві, публікуючи статті, що висвітлюють культурно-мистецьке життя Глухова у місцевій та обласній пресі. Микола Степанович був співавтором книги «Золотое ожерелье Сумщины», головним редактором та укладачем книг «Глухівщина у горнилі Великої Вітчизняної війни», «Ветерани війни в іменах», «Глухів футбольний. Від «Спартака» до «Велетня», «Шел тропой отряд Червоный».
Тісна дружба поєднувала Миколу Єроха з міським краєзнавчим музеєм. Він був літературним редактором буклетів «Глухівський міський краєзнавчий музей», «Туристичні перлини Глухова», путівника «Тисячолітній Глухів запрошує», постійним учасником літературно-мистецьких свят об’єднання «Звенигора», літературних та музичних віталень, презентацій виставок, круглих столів та різноманітних урочистостей, що проходили у міському краєзнавчому музеї.
Постать Миколи Степановича – це ціла епоха в культурно-мистецькому житті Глухівщини і Сумщини, що зберігатиметься в серцях вдячних глухівчан ще багато поколінь!