Ответ: Ярослав Володимирович (роки правління 1015-1054) – видатний державний діяч, Великий князь Київської Русі та відомий воєначальник.

Завдяки багатьом реформам та досягненням, які мали колосальний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Ярослав Мудрий.

Народився майбутній князь у 978 або у 979 році. Його мамою була княгиня Рогніда – дочка правителів Полоцька, який завоював його батько – майбутній хреститель Русі князь Володимир Великий. Перший політичний досвід Ярослав почав отримувати дуже рано. У десятирічному віці Володимир призначив його керівником Суздальської землі. У 1010 році батько поставив його правити Новгородом – основним торговим і військовим центром північної частини Київської Русі. Такий крок свідчив про те, що Володимир побачив у молодого сина риси жорсткого, але справедливого правителя.

Объяснение: На Новгородському престолі Ярослав втримувався спокійно, незважаючи на войовничий та волелюбний характер жителів міста і сусідніх племен. У 1014 році князь не захотів віддавати данину у розмірі 2 000 гривень до Києва. За це батько наступного літа хотів піти на нього війною, але несподівано помер.

Дізнавшись про смерть батька, Ярослав вирішив взяти київський престол для себе. У листопаді 1015 дружина правителя Новгорода зустрілась з військом київського князя Ярополка неподалік міста Любеч і перемогла його. Ярослав ввійшов у столицю Русі, але менше ніж через рік мусив звідти втікати – Ярополк підійшов до города з армією свого тестя – короля Польщі Болеслава Хороброго. Отримавши підтримку в Новгороді, Ярослав розбив брата на території нинішньої Київської області і отримав владу майже над усією Руссю, за виключенням Тмутаракані, де правив його брат Мстислав. Князь зменшив вплив варягів на справи Русі. Він почав брати людей на керівні посади з полян та інших племен, що населяли державу. У 1023 році брат Ярослава Мстислав пішов походом на Київ і навіть розбив військо брата, але княжити не захотів. У 1026 родичі домовилися і поділили Русь на 2 частини. Чернігівщина та землі по лівому березі Дніпра відійшли Тмутараканському князю. Остаточне об’єднання Русі відбулося тільки після його смерті у 1036 році.

Основна заслуга Ярослава у внутрішній політиці – написання «Правди Ярослава» – першого збірника законів, який діяв на території Київської Русі. Цей документ мав всього 18 статей. За більшість провинностей у ньому передбачалося грошове стягнення. Тільки за кілька тяжких злочинів зберігалося право родичів постраждалого на кровну помсту. Сповнений прагнення зміцнити положення Київської Русі у Європі, Ярослав сприяв одруженню своїх дітей з королівськими династіями Старого Світу. Сам він у 1019 році узяв шлюб з дочкою норвезького конунга Олава Ейріксона – Інгігердою. Усі його діти одружилися з членами правлячих сімей континенту:

Старший син Ілля – з дочкою датського та англійського короля Кнута;

Другий син Ізяслав – з донькою правителя Польщі Казимира Гертрудою;

Святослав – з онукою німецького цісаря Генріха II;

Всеволод – з візантійською принцесою Марією;

П’ятий – Ігор – з принцесою з Німеччини Кунігундою.