Повість «Климко» складається із 6 розділів, у яких іде мова про подорож Климка за сіллю, його голодування та небезпеку. Цей факт є автобіографічним. Григір Тютюнник теж два тижні зазнавав поневірянь, голоду, коли йшов до матері на Полтавщину два тижні з Донбасу від дядька.
Експозиція повісті – похід Климка у Артемівськ по сіль.
Зав’язка – життя Климка у ваговій.
Розвиток дії – зустріч Климка із вчителькою.
Кульмінація – зустріч Климка із фашистом в ешелоні.
Розв’язка – смерть Климка.
За жанровими ознаками повість «Климко» близька до повісті-драми, де всі події зв'язані основним драматичним вузлом. Тут також багато спогадів головного героя, але більше спогадів світлих, які викликають протест проти війни, що жорстоко зруйнувала прекрасне мирне трудове життя людей. Письменник виходить за звичні для традиційної повісті межі опису та аналізу дійсності, підтримуючи загальну тенденцію сучасної прози до лояльності. Погляд автора стає ніби ширшим, більш цілеспрямованим — утвердження добра.
Цікавим є використання екскурсів у минуле Климка. У цьому творі просторово-часовий екскурс дозволяє всебічно розкрити характери персонажів, подає цікаві епізоди, які допомагають читачам зрозуміти, що саме, як і з якої причини вплинуло на рішення героя зважитись на такий нелегкий шлях. Водночас екскурс і утруднює сприймання твору, бо розгортання подій втрачає чітку хронологічну послідовність, і читач мусить бути дуже уважним, щоб не плутати минуле і сучасне героя.
Крім того, у творі присутні художні деталі. Ось їх значення:
Букет чорнобривців – тонке розуміння прекрасного,
Трояндова сукня – яскравість, негаснучий спогад про повоєнне дитинство.
Отже, художня деталь у сюжетних лініях твору дозволяє підкреслити особливість образів.
Мова персонажів
У творі "Климко" Г . Тютюника мова персонажів є макаронічною.
Макаронічна мова - це механічна суміш слів чи висловів з різних мов або переінакшення їх на іноземний лад. Наприклад:
- Може б, ти до мене перейшов? Куди ж тобі тепер діватися?
Хто тебе догляне?
- Ану йдіть! Ану йдіть мені зараз!
-От і підете ви в юність , уже з іншими вчителями , а я знову повернуся до маленьких , таких ... грибочкіх , як ви були , коли прийшли до першого класу. Памятаєти
- Хто вона? вчительша? Ей ти , вчительша..! Горда! Іди сюди
1) Автор вживає "макаронічну" (перекручену) мову для показу національної приналежності героїв ( білоруса -візника води й приятеля дядька Кирила; чехів, Італійців-окупантів, німців, представника Середньої Азії Зульфата і його дідуся);
2) Використовуються просторічні, згрубілі слова у мові людей, що оточують Климка під час окупації ( шмаркач, нові прихвосні);
3) Особливості мови відповідають характерам людей: у Наталії Миколаївни - лагідна, правильна, скромна мова; у шевця - з гумором; у ворожки - нахабно- байдужа.
Висновок: особливості мови персонажів служать для індивідуальної характеристики їх за вдачею, національною приналежністю, соціальним статусом, допомогають читачам краще уявити собі описуваних героїв .
Художні засоби
У цьому творі також присутні такі художні засоби , як епітети наприклад:
" Чистий , виголений і ясний" ( дядько Кирило) ;
метафори наприклад:
" Тороянди з трояндової сукні зацвітали в неї на щоках"
порівняння наприклад :
" Гойдалася довго , як маятник"
інверсія наприклад :
" Забовванів лісок , підіймався димок"
вигуки, окличні речення Наприклад :
" Облава!.. Облава!.." , "Хах! Ось де вона сховалась! "
Answers & Comments
Ответ:
Повість «Климко» складається із 6 розділів, у яких іде мова про подорож Климка за сіллю, його голодування та небезпеку. Цей факт є автобіографічним. Григір Тютюнник теж два тижні зазнавав поневірянь, голоду, коли йшов до матері на Полтавщину два тижні з Донбасу від дядька.
Експозиція повісті – похід Климка у Артемівськ по сіль.
Зав’язка – життя Климка у ваговій.
Розвиток дії – зустріч Климка із вчителькою.
Кульмінація – зустріч Климка із фашистом в ешелоні.
Розв’язка – смерть Климка.
За жанровими ознаками повість «Климко» близька до повісті-драми, де всі події зв'язані основним драматичним вузлом. Тут також багато спогадів головного героя, але більше спогадів світлих, які викликають протест проти війни, що жорстоко зруйнувала прекрасне мирне трудове життя людей. Письменник виходить за звичні для традиційної повісті межі опису та аналізу дійсності, підтримуючи загальну тенденцію сучасної прози до лояльності. Погляд автора стає ніби ширшим, більш цілеспрямованим — утвердження добра.
Цікавим є використання екскурсів у минуле Климка. У цьому творі просторово-часовий екскурс дозволяє всебічно розкрити характери персонажів, подає цікаві епізоди, які допомагають читачам зрозуміти, що саме, як і з якої причини вплинуло на рішення героя зважитись на такий нелегкий шлях. Водночас екскурс і утруднює сприймання твору, бо розгортання подій втрачає чітку хронологічну послідовність, і читач мусить бути дуже уважним, щоб не плутати минуле і сучасне героя.
Крім того, у творі присутні художні деталі. Ось їх значення:
Букет чорнобривців – тонке розуміння прекрасного,
Трояндова сукня – яскравість, негаснучий спогад про повоєнне дитинство.
Отже, художня деталь у сюжетних лініях твору дозволяє підкреслити особливість образів.
Мова персонажів
У творі "Климко" Г . Тютюника мова персонажів є макаронічною.
Макаронічна мова - це механічна суміш слів чи висловів з різних мов або переінакшення їх на іноземний лад. Наприклад:
- Може б, ти до мене перейшов? Куди ж тобі тепер діватися?
Хто тебе догляне?
- Ану йдіть! Ану йдіть мені зараз!
-От і підете ви в юність , уже з іншими вчителями , а я знову повернуся до маленьких , таких ... грибочкіх , як ви були , коли прийшли до першого класу. Памятаєти
- Хто вона? вчительша? Ей ти , вчительша..! Горда! Іди сюди
1) Автор вживає "макаронічну" (перекручену) мову для показу національної приналежності героїв ( білоруса -візника води й приятеля дядька Кирила; чехів, Італійців-окупантів, німців, представника Середньої Азії Зульфата і його дідуся);
2) Використовуються просторічні, згрубілі слова у мові людей, що оточують Климка під час окупації ( шмаркач, нові прихвосні);
3) Особливості мови відповідають характерам людей: у Наталії Миколаївни - лагідна, правильна, скромна мова; у шевця - з гумором; у ворожки - нахабно- байдужа.
Висновок: особливості мови персонажів служать для індивідуальної характеристики їх за вдачею, національною приналежністю, соціальним статусом, допомогають читачам краще уявити собі описуваних героїв .
Художні засоби
У цьому творі також присутні такі художні засоби , як епітети наприклад:
" Чистий , виголений і ясний" ( дядько Кирило) ;
метафори наприклад:
" Тороянди з трояндової сукні зацвітали в неї на щоках"
порівняння наприклад :
" Гойдалася довго , як маятник"
інверсія наприклад :
" Забовванів лісок , підіймався димок"
вигуки, окличні речення Наприклад :
" Облава!.. Облава!.." , "Хах! Ось де вона сховалась! "
Объяснение: