Жив був простий олівець. Одного разу зустрів він красиву ручку. Вона була рожева й блискуча. Підійшов олівець до ручки та каже:
– Давай товаришувати!
– Не хочу, – відповіла ручка. Ти такий простий, а я блискуча та красива.
Засмутився олівець і пішов своєю дорогою. Раптом він помітив, що на дорозі щось блищить. Підійшов ближче і побачив, що це калюжа рожево-бличкучих чорнил, які залишила після себе красива ручка. Він обмастився в цій калюжі й теж став красивим. В цей час проходила та сама ручка. Вона побачила красеня олівця і сказала:
– Давай товаришувати!
Олівець погодився. І стали вони ходити разом, гратися, веселитись. Одного разу на прогулянці вони попали під дощ. Чорнила з олівця змились, він став простим. Ручка розсердилась на олівця, і пішла від нього. Після цього їй зустрілись інші красиві олівці та ручки, але ніхто не хотів з нею товаришувати. Вони відповідали нашій Ручці, що вони красивіші за неї. Ручка засумувала. Вона побачила простого олівця, попросила у нього пробачення і запропонувала:
– Давай будемо вірними друзями!
Олівець теж попросив пробачення за брехню. І стали вони жити в красивому пеналі. Так закінчилася казка.
Answers & Comments
Ответ:
Жив був простий олівець. Одного разу зустрів він красиву ручку. Вона була рожева й блискуча. Підійшов олівець до ручки та каже:
– Давай товаришувати!
– Не хочу, – відповіла ручка. Ти такий простий, а я блискуча та красива.
Засмутився олівець і пішов своєю дорогою. Раптом він помітив, що на дорозі щось блищить. Підійшов ближче і побачив, що це калюжа рожево-бличкучих чорнил, які залишила після себе красива ручка. Він обмастився в цій калюжі й теж став красивим. В цей час проходила та сама ручка. Вона побачила красеня олівця і сказала:
– Давай товаришувати!
Олівець погодився. І стали вони ходити разом, гратися, веселитись. Одного разу на прогулянці вони попали під дощ. Чорнила з олівця змились, він став простим. Ручка розсердилась на олівця, і пішла від нього. Після цього їй зустрілись інші красиві олівці та ручки, але ніхто не хотів з нею товаришувати. Вони відповідали нашій Ручці, що вони красивіші за неї. Ручка засумувала. Вона побачила простого олівця, попросила у нього пробачення і запропонувала:
– Давай будемо вірними друзями!
Олівець теж попросив пробачення за брехню. І стали вони жити в красивому пеналі. Так закінчилася казка.