Ответ: Представники молодого покоління кріпаків, на відміну від терплячої бабусі- кріпачки, по-різному протидіють панським знущанням. Деяких молодих кріпаків, зокрема Назара й Прокопа, не лякає ні доля втікача, ні навіть довголітня служба в солдатах. Прокіп втішає згорьовану його відчайдушним учинком молоду дружину, що тепер хоч вона вільною буде. Заплатити двадцятьма п'ятьма роками солдатчини за волю коханої дружини - це подвиг сильної особистості, і на таке здатний далеко не кожен.  Усі події в повісті подаються крізь призму світосприйняття кріпачки Устини. Вона оповідає про своє сирітське життя, яке підпорядковане волі панів ще відтоді, як її малою дівчинкою взяли за панську покоївку.  Форма викладу від першої особи, тим паче - жінки, допомагає повніше й правдивіше відтворити жахливі картини кріпосницької дійсності. Усі персонажі твору особисто пережили те, про що розповідають.  З уст Устини ми можемо довідатися про найнесподіваніші способи панів знущатися зі своїх кріпаків: «Вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, - чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною!». Непрямий спосіб характеристики персонажів подається через окрему деталь, жест. Наприклад, при змалюванні панночки згадується її постійна невдоволеність, лиховісний погляд.