Згідно вимог ст.3 Сімейного кодексу України: "Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства".
Коментар до цієї статті говорить про те, що в літературі надається дуже багато визначень сім'ї, практичне значення яких полягає в окресленні кола осіб, які відносяться до членів сім'ї.. На сьогодні в законодавстві поняття "член сім'ї" застосовується в різних значеннях в залежності від сфери правовідносин. Так відповідно до частини 2 статті 64 Житлового кодексу УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім'ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них (п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року N 5-рп/99). Судова практика взагалі розрізняє поняття "родичі" та "члени сім'ї" (ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"). Коментована стаття окреслює загальні ознаки, яким повинен бути зв'язок між фізичними особами для того, щоб вони вважалися сім'єю. До таких ознак належать: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом; взаємні права та обов'язки. Із загального правила про обов'язкове спільне проживання членів сім'ї коментована стаття робить два виключення. Так подружжя буде вважатися сім'єю і тоді, коли чоловік та жінка проживають окремо з поважних причин. У статті, що коментується, міститься приблизний перелік поважних причин окремого проживання подружжя, до яких відноситься навчання, робота, лікування, догляд за батьками або дітьми. Діти будуть відноситися до членів сім'ї своїх батьків в будь-якому випадку окремого проживання, незалежно від поважності причин цього.
Отже, якщо бабуся і онучка мешкають у одній квартирі, то їх можна вважати сім"єю ( будь-кого з них "членом сім"ї), якщо вони не лише разом проживають, але й ведуть спільне господарство, тобто, пов"язані спільним побутом і мають взаємні права і обов"язки)
Жінка, яка усиновила дитину, з цією дитиною, хоч і усиновленою становить сім"ю, більш того, навіть проживаючи одиноко (без дитини), згідно вимог ст. 3 Сімейного кодексу одинока особа має права члена сім"ї.
Подружжя, яке змушене проживати з певних поважних причин окремо, також є сім"єю. ст. 3 Сімейкого кодексу України передбачено, що догляд за батьками є поважною причиною окремого проживання подружжя, так само, як і дитина, яка навчається в іншому місті чи навіть країні, не втрачає статус члена сім"ї.
Answers & Comments
Відповідь:
Згідно вимог ст.3 Сімейного кодексу України: "Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства".
Коментар до цієї статті говорить про те, що в літературі надається дуже багато визначень сім'ї, практичне значення яких полягає в окресленні кола осіб, які відносяться до членів сім'ї.. На сьогодні в законодавстві поняття "член сім'ї" застосовується в різних значеннях в залежності від сфери правовідносин. Так відповідно до частини 2 статті 64 Житлового кодексу УРСР до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім'ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов'язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них (п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року N 5-рп/99). Судова практика взагалі розрізняє поняття "родичі" та "члени сім'ї" (ч. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів"). Коментована стаття окреслює загальні ознаки, яким повинен бути зв'язок між фізичними особами для того, щоб вони вважалися сім'єю. До таких ознак належать: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом; взаємні права та обов'язки. Із загального правила про обов'язкове спільне проживання членів сім'ї коментована стаття робить два виключення. Так подружжя буде вважатися сім'єю і тоді, коли чоловік та жінка проживають окремо з поважних причин. У статті, що коментується, міститься приблизний перелік поважних причин окремого проживання подружжя, до яких відноситься навчання, робота, лікування, догляд за батьками або дітьми. Діти будуть відноситися до членів сім'ї своїх батьків в будь-якому випадку окремого проживання, незалежно від поважності причин цього.
Отже, якщо бабуся і онучка мешкають у одній квартирі, то їх можна вважати сім"єю ( будь-кого з них "членом сім"ї), якщо вони не лише разом проживають, але й ведуть спільне господарство, тобто, пов"язані спільним побутом і мають взаємні права і обов"язки)
Жінка, яка усиновила дитину, з цією дитиною, хоч і усиновленою становить сім"ю, більш того, навіть проживаючи одиноко (без дитини), згідно вимог ст. 3 Сімейного кодексу одинока особа має права члена сім"ї.
Подружжя, яке змушене проживати з певних поважних причин окремо, також є сім"єю. ст. 3 Сімейкого кодексу України передбачено, що догляд за батьками є поважною причиною окремого проживання подружжя, так само, як і дитина, яка навчається в іншому місті чи навіть країні, не втрачає статус члена сім"ї.
Пояснення: