СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861 — система урядових заходів, спрямована на поступову ліквідацію кріпосницьких заходів в Рос. імперії. Створила передумови для розвитку товарно-грошових відносин в усіх галузях суспільно-екон. життя. Викликана низкою екон., політ. і сусп. причин, основними з яких були: усвідомлення владою неможливості збереження кріпацтва, яке дедалі більше гальмувало розвиток ринкових відносин, загострення селянських рухів. Приреченість існуючої системи сусп. відносин із кріпосним правом оголила Кримська війна 1853—1856, поразка в якій стала приниженням для Рос. імперії. 1857 царизм створив таємний к-т (див. Таємні комітети) для обговорення заходів із поліпшення побуту поміщицьких селян, а 1858 для підготовки С.р. організував губернські дворянські комітети, всередині яких розпочалася боротьба між лібералами й консерваторами.
Упродовж 1858—60 йшла підготовча робота з вироблення проектів реформи у дворянських к-тах і редакційних комісіях. Осн. документами С.р. стали "Маніфест 19 лютого 1861" про відміну кріпосного права, проголошений у Санкт-Петербурзі рос. імп. Олександром II, і "Положення про селян, які виходили із кріпосної залежності", що складалося із 17-ти законодавчих актів. За умовами реформи селяни отримували особисту свободу і право вільно розпоряджатися своїм майном, поміщики зберігали власність на всі землі, які їм належали, але зобов’язані були надати в постійне користування селянам присадибну землю, польовий наділ та ін. угіддя. Присадибну ділянку селянин мав право викупити будь-коли. Викуп надільного землеволодіння здійснювався тільки з дозволу поміщика. За отриману землю селяни, як і раніше, зобов’язані були виконувати панщину чи платити оброк і не мали права відмовлятися від неї протягом 9-ти років. Розміри сел. наділу та повинностей фіксувалися в уставних грамотах 1861, що складалися на кожний поміщицький маєток і перевірялися мировими посередниками. До викупу земель селяни вважалися тимчасовозобов’язаними (див. Тимчасовозобов’язані селяни), після укладення угоди про викуп — селянами-власниками. Колишні кріпаки отримували низку громадян. прав: право купувати у приватну власність нерухоме майно, займатися торгівлею та ін. промислами, будувати фабрики, відкривати торг. та ремісничі заклади, брати підряди, укладати угоди, записуватися до купецьких гільдій, самостійно вирішувати свої госп. та родинні справи, збиратися на мирські (сільські) збори для розв’язання місц. питань, обирати органи сел. самоуправління; сільс. старосту та збирачів податків, волосних старшин і волосний суд.
Answers & Comments
Ответ:
СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА 1861 — система урядових заходів, спрямована на поступову ліквідацію кріпосницьких заходів в Рос. імперії. Створила передумови для розвитку товарно-грошових відносин в усіх галузях суспільно-екон. життя. Викликана низкою екон., політ. і сусп. причин, основними з яких були: усвідомлення владою неможливості збереження кріпацтва, яке дедалі більше гальмувало розвиток ринкових відносин, загострення селянських рухів. Приреченість існуючої системи сусп. відносин із кріпосним правом оголила Кримська війна 1853—1856, поразка в якій стала приниженням для Рос. імперії. 1857 царизм створив таємний к-т (див. Таємні комітети) для обговорення заходів із поліпшення побуту поміщицьких селян, а 1858 для підготовки С.р. організував губернські дворянські комітети, всередині яких розпочалася боротьба між лібералами й консерваторами.
Упродовж 1858—60 йшла підготовча робота з вироблення проектів реформи у дворянських к-тах і редакційних комісіях. Осн. документами С.р. стали "Маніфест 19 лютого 1861" про відміну кріпосного права, проголошений у Санкт-Петербурзі рос. імп. Олександром II, і "Положення про селян, які виходили із кріпосної залежності", що складалося із 17-ти законодавчих актів. За умовами реформи селяни отримували особисту свободу і право вільно розпоряджатися своїм майном, поміщики зберігали власність на всі землі, які їм належали, але зобов’язані були надати в постійне користування селянам присадибну землю, польовий наділ та ін. угіддя. Присадибну ділянку селянин мав право викупити будь-коли. Викуп надільного землеволодіння здійснювався тільки з дозволу поміщика. За отриману землю селяни, як і раніше, зобов’язані були виконувати панщину чи платити оброк і не мали права відмовлятися від неї протягом 9-ти років. Розміри сел. наділу та повинностей фіксувалися в уставних грамотах 1861, що складалися на кожний поміщицький маєток і перевірялися мировими посередниками. До викупу земель селяни вважалися тимчасовозобов’язаними (див. Тимчасовозобов’язані селяни), після укладення угоди про викуп — селянами-власниками. Колишні кріпаки отримували низку громадян. прав: право купувати у приватну власність нерухоме майно, займатися торгівлею та ін. промислами, будувати фабрики, відкривати торг. та ремісничі заклади, брати підряди, укладати угоди, записуватися до купецьких гільдій, самостійно вирішувати свої госп. та родинні справи, збиратися на мирські (сільські) збори для розв’язання місц. питань, обирати органи сел. самоуправління; сільс. старосту та збирачів податків, волосних старшин і волосний суд.