Ответ:

Котяча еволюція

Колись, коли я ще був маленьким, я спокійно собі грав край дит-майданчику. Вже було під вечір, ось тому я й був майже одним. Десь у далечині заходило сонце. Пішов я до поля, побачити цю красу. Йду собі край дороги, й бачу : якась красива кицька бігає коло мене. Бігає й бігає. Дивлюсь : так то ж моя кицька Буська! Бігає, бо ж загубилась, як мала дитина! Дивлюсь на неї, а вона бідолаха хоче попити и перекусить чого небудь смачного. Беру на руки, несу додому. А вона муркочить! Відкриваю двері, заходи додому впускаю кицьку. Біжить за мною, а я до холодильника. Відкриваю, а там усе : і картопля, і капуста, і помідори : ща багато чого, але не то що потрібно для Буськи. А кицюню жалко! Дістаю з морозилки усе що є : але все що вона любила, тут не було..... Дістаю, ріжу пачки, кидаю кусок, сідаю дивитись свій улюблений серіал та й уплітаю смаковину. Щось засидівся, пішов зустрічати маму. Зустрів, пішли додому, прийшли, а там...... Буська бере й лиже це морозиво! Мама й питає :

- Це ж яка еволюція у кішок! Вже самі усе роблять!

Объяснение:

Бред полный, но учитель поймёт, что не списал