У столиці Мовної країни жили літери. А називалося місто - Абетка.

Голосних літер було менше, ніж приголосних, тому вони жили ближче до центру міста.

Приголосні - дзвінкі і глухі, шиплячі і носові жили трішечки далі.

Дзвінкі і глухі літери, що мали пару, влаштувались повз дорогу. Б навпроти П, З через дорогу від С...

Решта, без пари дзвінких облаштувалися позаду. Л, М, Н, В, Р та Й запросили біля себе і Ф пожити, щоб їй сумно не було. Але та відмовилась, вона ж глуха, між дзвінкими їй буде не по собі.

Але в Абетці ніколи не було сварок.

Поки...

У місті була величезна бібліотека, де було безліч цікавих книжок.

Літера А, яка очолювала Абетку якось прочитала про звуки.

"Це ж треба, - подумала А,- виявляється, що і без літер Ї, Я, Є, Ц, Щ можна нормально спілкуватися. А що, якщо їм трохи відпочити?"

А зібрала всі літери на збори.

- Послухайте, виявляється, деякі звуки відрізняються від літер. Я, Ї, Ю, Є, Ц, Щ можна замінити.

- Як це? - перелякалися вказані літери. - Ми потрібні Абетці?

- Ви не так мене зрозуміли, - продовжила А. - Я лише хочу, щоб ви трохи відпочили, поки ми проведемо експеримент - поживемо два дні без вашої участі.

Літери погодились.

Вони зібралися й поїхали у гості до цифр у Математику.

А в Абетці почався справжній переполох. Літери Й, А, І, У, Е, Т, С, Ч, Ш мали у кілька разів більше роботи.

Коли повернулися відпочивші гості Математики, вони просто не пізнавали своїх сусідів-літер - ті були дуже втомлені.

А відразу ж вийшла назустріч прибувшим:

- Дорогі літери. Експеримент був невдалим, до без вас нам так важко.

Відтоді всі літери Абетки завжди дружно працювали