Объяснение:

Притихли люди, знітилися свідки, сльозина блисла у якоїсь тітки.

За тиждень Степан упорядкував архів і дав лад бібліотеці, працюючи коло неї з утіхою, бо любив цю справу, любив книжки, як може любити їх той, для кого книжка є вічним добродієм.

Посеред туману застережливо гукали кораблі й інколи лунав дзвін.

Людство повинно схаменутись, щоб ненароком не знищити планету.

Сонце вже давно зайшло за обрій, і не чутно співу пташок.