Объяснение:

Валуєвський циркуляр 1863 – розпорядження міністра внутр. справ Рос. імперії П. Валуєва про заборону друкування укр. мовою науК., навч. та реліг. книг. Виданий 30(18) лип. 1863, в. ц. дозволяв публікувати «тільки такі твори цією мовою, які належали до галузі красного письменства», але цензура використовувала циркуляр як привід для всіляких обмежень укр. слова. Укр. мова розглядалась як штучна, «створювана… деякими малоросами і особливо поляками…». Процитоване в циркулярі твердження голови Київської археографічної комісії М.Юзефовича та його однодумців, що «ніякої окремої малоруської мови не було, немає й бути не може», а «наріччя.., яке вживається простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі», стало офіц. поглядом на мовні й нац. проблеми українців у Рос. імперії.

Причиною видання в. ц., як зазначалося в тогочасних офіційних джерелах, було загострення питання про укр. мову й літ. через «обставини чисто політичні», поширення серед українців «сепаратистських задумів». Одним із приводів для утисків укр. слова став несанкціонований Синодом пер. П.Морачевським укр. мовою Нового Завіту (див. Біблії переклади українською мовою).

Впровадження в. ц. супроводжувалося закриттям в Україні недільних шкіл та адм. висланням окремих укр. громад. і культ. діячів (О. Кониського, П. Чубинського, П. Єфименка та ін.).

Продовженням такої політики царського уряду став Емський акт 1876.

Літ.: Чайковський А.С., Щербак М.Г. За законом і над законом. З історії адміністративних органів і поліцейсько-жандармської системи в Україні (XIX – початок XX ст.). К., 1996.