Прочитайте речення, знайдіть в них тропи й риторичні фігури. Випишіть їх.
1. Нараз за стосами ящиків щось зашаруділо, зашурхотіло, задзвеніло, задеренчало скло, і з вузького проходу з'явився молодик з дженджуристою борідкою та довгим волоссям.
2. Верни до мене, пам'яте моя!
3. Щоранку йде в холонучі сузір'я одвічний дим одвічних димарів.
4. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито наші сподівання молоді?
5. І вже проміння біле відлетіло на тиху втому тихого обличчя.
6. Андрій тепер уже завив з болю, заревів і застогнав.
7. Є вірші-квіти... є іграшкові вірші. Є рани, є повелителі і раби. І вірші є каторжани.
8. Багатство дме, а бідність удвое гне.
9. Така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти, і вмирає, щоб цвісти.
10. Коли гримить зброя, закони мовчать.
11. Земля пахне торішніми травами й молодою м'ятою, вічністю та миттю.
12. Земле Шевченкова, земле Франкова, ниво, засіяна щастям-добром, вічна твоя соловейкова мова, вічна розмова Дністра із Дніпром.
1. Нараз за стосами ящиків щось зашаруділо, зашурхотіло, задзвеніло, задеренчало скло, і з вузького проходу з'явився молодик з дженджуристою борідкою та довгим волоссям.
2. Верни до мене, пам'яте моя!
3. Щоранку йде в холонучі сузір'я одвічний дим одвічних димарів.
4. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито наші сподівання молоді?
5. І вже проміння біле відлетіло на тиху втому тихого обличчя.
6. Андрій тепер уже завив з болю, заревів і застогнав.
7. Є вірші-квіти... є іграшкові вірші. Є рани, є повелителі і раби. І вірші є каторжани.
8. Багатство дме, а бідність удвое гне.
9. Така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти, і вмирає, щоб цвісти.
10. Коли гримить зброя, закони мовчать.
11. Земля пахне торішніми травами й молодою м'ятою, вічністю та миттю.
12. Земле Шевченкова, земле Франкова, ниво, засіяна щастям-добром, вічна твоя соловейкова мова, вічна розмова Дністра із Дніпром.
More Questions From This User See All
Answers & Comments
1. Нараз за стосами ящиків щось зашаруділо, зашурхотіло, задзвеніло, задеренчало скло, і з вузького проходу з'явився молодик з дженджуристою борідкою та довгим волоссям. - епітет
2. Верни до мене, пам'яте моя! - риторичне звертання
3. Щоранку йде в холонучі сузір'я одвічний дим одвічних димарів. - метафора
4. Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито наші сподівання молоді? - риторичні питання
5. І вже проміння біле відлетіло на тиху втому тихого обличчя. - метафора
6. Андрій тепер уже завив з болю, заревів і застогнав. - градація
7. Є вірші-квіти... є іграшкові вірші. Є рани, є повелителі і раби. І вірші є каторжани. - порівняння
8. Багатство дме, а бідність удвое гне. - метафора
9. Така таємниця агави: вона цвіте, щоб умерти, і вмирає, щоб цвісти. - антитеза
10. Коли гримить зброя, закони мовчать. - персоніфікація
11. Земля пахне торішніми травами й молодою м'ятою, вічністю та миттю. - метафора
12. Земле Шевченкова, земле Франкова, ниво, засіяна щастям-добром, (метафора) вічна твоя соловейкова мова, (епітет) вічна розмова Дністра із Дніпром. (персоніфікація)