Проверьте текст на любые ошибки, пожалуйста:
Упродовж усього історичного розвитку людина намагалася зрозуміти картину світу, пояснити, пізнати природу задля застосування її для своїх потреб. Наші предки вважали, що на небі стільки зірок скільки людей живуть на світі; у кожного є своя зірка: коли народжується людина на зоряному небі з'являється нова зоря, а коли помирає - зірка гасне. Згодом люди навчилися прогнозувати погоду та орієнтуватися уночі. Ми можемо розглянути це на прикладах чумаків, їхній нелегкий побут.
У землеробських народів існував культ матері-землі. Землю називали мати, свята земля, мать сира земля, годувальниця наша. Землею клялись і це була найвірніша клятва. Землю уявляли живою, тому її не можна бити, обпльовувати. Казкові богатирі втрачали силу, якщо відривалися від землі, а коли лягали на неї, то фантастична сила поверталася. Це закликає бережливо ставитися до землі, поважати її, повертатися на землю своїх батьків.
Збереглося багато повір’їв про вогонь, воду, місяць, блискавку, сніг тощо. Особливо про вогонь та воду: вважається що, як і земля, мали чудодійну силу. Предки шанували їх, але боялися. "Вода як візьме - другому дасть, а вогонь - то пропало","Воді не вір, з вогнем не жартуй","Вогонь і вода добрі служити, але лихі панувати.
Раніше вірили у край загального блаженства - вирію. Де завжди тепло, куди птахи летять зимувати а також селяться померлі.
Думки о таких явищах, як вітер, вихор, дощ, хмара, роса,веселка переплітаються, мов у вінку. Давні уявлення та міфи – це все усний музей історії. Тож увійдемо до цього музею слова, образу та думки.