angelinapekarjukk
Випиши пару речень / абзаців з цього твору , тут те що потрібно було. Війна. Від цього слова відразу стає не по собі, однак не кожному дана здатність тверезо оцінити всю масштабність лих, пережитих жахів і втрат, пов’язаних зі словом “війна”. Кривава, жорстока, неконтрольована… а чи потрібна вона? Однією з подій, яка наклала глибокий відбиток на історію в цілому, є одна з найбільш кошмарних воєн останніх століть. Так, саме Друга світова.
Вивчення ситуації, яка спричинила за собою розвиток подій, що змусили перевернутися не тільки Європу, але й увесь світ, сьогодні присвячуються часи шкільних занять,
багато хто знає про Велику Вітчизняну війну із спеціалізованих книг, деякі, можливо, почули сумну історію з вуст родичів, очевидців трагедії, яких з кожним днем??стає все менше і менше. Незважаючи на те, що події ці відбулися не так давно і продовжують вивчатися, все меншою стає вірогідність отримати достовірну інформацію про події цієї жахливої війни. Німі обличчя на чорно-білих світлинах, обривки листів, могили сотень тисяч полеглих у боротьбі за свободу своєї Батьківщини, мільйони невинних людей, які не бажали нікому зла, але покинули передчасно цей світ – дуже скоро лише це у нас залишиться, а справжнє обличчя
Війни розпливеться немов туман, забудеться, вислизне, залишивши після себе лише почуття, потрібні для того, щоб пам’ятати і шанувати пам’ять покійних під товстим шаром землі і пороху, але чи буде серед цих почуттів справжнє бажання це зробити? Як було сказано вище, жоден з живучих нині молодих людей покоління 70-х років минулого століття та наступних поколінь вже не може об’єктивно оцінити масштаб трагедії радянського народу під час Великої Вітчизняної війни. Однак при наявності бажання представники цих поколінь завжди можуть звернутися до видань очевидців, ознайомитися з відповідними документами, благо можливості є, і відкоригувати своє уявлення про ті роки.
Природно, що вже ніяк не на останньому місці знаходяться твори письменників, яким довелося творити в період війни та після Перемоги, бути учасниками бойових дій, перебувати на фронті без будь-яких навичок володіння зброєю, або щасливими власниками життя в мирних куточках планети. Вони внесли свій внесок у розвиток як історії, так і літератури – і це не обговорюється. Сьогодні, дякувати Богові, ще зі шкільного віку підростаюче покоління поступово знайомлять з аспектами життя того чи іншого письменника аба поета і проблематикою їх творів, присвячених Великій Вітчизняній війні.
Як не крути, а потік інформації, що обрушується на розум сучасного школяра, далеко не такий марний, як йому (школяру) часом здається. У старших класах вивчення зарубіжної літератури саме післявоєнного періоду приділяється чимало часу. Поряд з представниками близького зарубіжжя, ми знайомимося з творами таких відомих авторів, як лауреати Нобелівської премії Альбер Камю і Генріх Белль. Їхні твори “Чума” (1947) і “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” (1950) відповідно, мають навіть не тонку паралель з тим, що відбувається в 40-х роках, а виводять цей період на центральну арену сюжетної лінії. Альбер Камю не входив до складу діючої армії за станом здоров’я, проте спостерігав весь фаталізм подій, який відбувався під час війни, не стороннім спостерігачем.
Своїми діями, написанням нарисів і матеріалів у різних виданнях, він немов теж бере участь у війні – війні поглядів і думок. Не даремно він ще за життя отримав прізвисько “Совість Заходу”. Будучи гуманістом, Альбер Камю усвідомлено пішов на цей крок. Таким чином, він вважає за краще власну війну кровопролитній битві на фронті. Його “Чума” часто порівнюється (спочатку через назву роману, потім через його зміст) з власне Другою Світовою війною, також званої “Коричнева чума”.
Ці два твори – частина бази, необхідної людині для побудови своїх поглядів щодо такої історичної трагедії, Велика Вітчизняна війна, а для читачів за кордоном не меншої трагедії під назвою Друга світова війна. Їх можна не зрозуміти, можна не до кінця розкрити їхній зміст для себе, але варто ознайомитися з ними ближче, щоб все-таки взяти їх у руки ще хоч раз. А якщо ці книги знову опиняться у руках наших сучасників, значить вже можна робити деякі цілком оптимістичні висновки щодо нашого сприйняття світової літератури і трагічної військової тематики.
Answers & Comments
Війна. Від цього слова відразу стає не по собі, однак не кожному дана здатність тверезо оцінити всю масштабність лих, пережитих жахів і втрат, пов’язаних зі словом “війна”. Кривава, жорстока, неконтрольована… а чи потрібна вона? Однією з подій, яка наклала глибокий відбиток на історію в цілому, є одна з найбільш кошмарних воєн останніх століть. Так, саме Друга світова.
Вивчення ситуації, яка спричинила за собою розвиток подій, що змусили перевернутися не тільки Європу, але й увесь світ, сьогодні присвячуються часи шкільних занять,
багато хто знає про Велику Вітчизняну війну із спеціалізованих книг, деякі, можливо, почули сумну історію з вуст родичів, очевидців трагедії, яких з кожним днем??стає все менше і менше. Незважаючи на те, що події ці відбулися не так давно і продовжують вивчатися, все меншою стає вірогідність отримати достовірну інформацію про події цієї жахливої війни. Німі обличчя на чорно-білих світлинах, обривки листів, могили сотень тисяч полеглих у боротьбі за свободу своєї Батьківщини, мільйони невинних людей, які не бажали нікому зла, але покинули передчасно цей світ – дуже скоро лише це у нас залишиться, а справжнє обличчя
Війни розпливеться немов туман, забудеться, вислизне, залишивши після себе лише почуття, потрібні для того, щоб пам’ятати і шанувати пам’ять покійних під товстим шаром землі і пороху, але чи буде серед цих почуттів справжнє бажання це зробити?
Як було сказано вище, жоден з живучих нині молодих людей покоління 70-х років минулого століття та наступних поколінь вже не може об’єктивно оцінити масштаб трагедії радянського народу під час Великої Вітчизняної війни. Однак при наявності бажання представники цих поколінь завжди можуть звернутися до видань очевидців, ознайомитися з відповідними документами, благо можливості є, і відкоригувати своє уявлення про ті роки.
Природно, що вже ніяк не на останньому місці знаходяться твори письменників, яким довелося творити в період війни та після Перемоги, бути учасниками бойових дій, перебувати на фронті без будь-яких навичок володіння зброєю, або щасливими власниками життя в мирних куточках планети. Вони внесли свій внесок у розвиток як історії, так і літератури – і це не обговорюється. Сьогодні, дякувати Богові, ще зі шкільного віку підростаюче покоління поступово знайомлять з аспектами життя того чи іншого письменника аба поета і проблематикою їх творів, присвячених Великій Вітчизняній війні.
Як не крути, а потік інформації, що обрушується на розум сучасного школяра, далеко не такий марний, як йому (школяру) часом здається. У старших класах вивчення зарубіжної літератури саме післявоєнного періоду приділяється чимало часу. Поряд з представниками близького зарубіжжя, ми знайомимося з творами таких відомих авторів, як лауреати Нобелівської премії Альбер Камю і Генріх Белль. Їхні твори “Чума” (1947) і “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…” (1950) відповідно, мають навіть не тонку паралель з тим, що відбувається в 40-х роках, а виводять цей період на центральну арену сюжетної лінії. Альбер Камю не входив до складу діючої армії за станом здоров’я, проте спостерігав весь фаталізм подій, який відбувався під час війни, не стороннім спостерігачем.
Своїми діями, написанням нарисів і матеріалів у різних виданнях, він немов теж бере участь у війні – війні поглядів і думок. Не даремно він ще за життя отримав прізвисько “Совість Заходу”. Будучи гуманістом, Альбер Камю усвідомлено пішов на цей крок. Таким чином, він вважає за краще власну війну кровопролитній битві на фронті. Його “Чума” часто порівнюється (спочатку через назву роману, потім через його зміст) з власне Другою Світовою війною, також званої “Коричнева чума”.
Ці два твори – частина бази, необхідної людині для побудови своїх поглядів щодо такої історичної трагедії, Велика Вітчизняна війна, а для читачів за кордоном не меншої трагедії під назвою Друга світова війна. Їх можна не зрозуміти, можна не до кінця розкрити їхній зміст для себе, але варто ознайомитися з ними ближче, щоб все-таки взяти їх у руки ще хоч раз. А якщо ці книги знову опиняться у руках наших сучасників, значить вже можна робити деякі цілком оптимістичні висновки щодо нашого сприйняття світової літератури і трагічної військової тематики.