Для кожної молодої людини у певний час постає питання про її подальшу долю, про ставлення до людей та до світу. Світ навколо величезний, у ньому є безліч різних доріг, і майбутнє людини залежить від правильного вибору свого життєвого шляху. Але як бути тому, кому невідомий цей величезний світ, сліпому?

У дуже складні умови ставить Короленка свого героя, сліпонародженого Петра, наділивши його розумом, талантом музиканта та загостреною сприйнятливістю до всіх проявів життя, побачити які він ніколи не зможе. З дитинства він знав тільки світ, спокійний і надійний, де він завжди відчував себе центром. Він знав тепло сім'ї та добру дружню участь Евеліни. Неможливість побачити колір, зовнішній вигляд предметів, красу навколишньої природи засмучувала його, але він уявляв цей знайомий світ садиби завдяки чуйному сприйняттю його звуків.

Все змінилося після зустрічі із сім'єю Ставрученків: він дізнався про існування іншого світу, світу поза садибою. До цих суперечок, до бурхливого вираження думок і очікувань молоді він спочатку поставився із захопленим подивом, але незабаром відчув, «що ця жива хвиля котиться повз нього». Він чужий. Правила життя у великому світі йому невідомі, а також невідомо, чи захоче цей світ прийняти сліпого. Ця зустріч різко загострила його страждання, посіяла сумніви у його душі. Після відвідування монастиря та знайомства зі сліпими дзвонарями його не залишає болісна думка про те, що відокремленість від людей, злість та егоїзм — неминучі якості сліпонародженої людини. Петро відчуває спільність своєї долі з долею озлобленого дзвонаря Єгора, який ненавидить дітей. Але можливе й інше ставлення до світу, людей. Є легенда про сліпого бандуриста Юрка, який брав участь у походах отамана Ігната Карого. “Цю легенду Петро дізнався від Ставручен-ко: знайомство з новими людьми і великим світом принесло юнакові не лише страждання, а й розуміти

те, що вибір шляху належить самому людині.