help466
Ніхто в точності не знає, коли ВІЛ прийшов до нас. Можливо, що раніше люди, насправді померли від СНІДу, визнавалися померлими від однієї з численних інфекцій, що викликаються цією хворобою, або що медичний персонал просто не міг знати, з чим йому доводиться мати справу. Переважаюча теорія (хоча вона залишається всього лише теорією) про походження ВІЛ зводиться до того, що вірус почав вперше вражати людей в Центральній Африці близько ста років тому. Він міг існувати виключно в маленьких, віддалених громадах, до тих пір, поки зміни в житті африканців не внесли його до міста, звідки інфіковані люди розповсюдили його по решті світу. Зміни способу життя, наприклад збільшення числа міжнародних поїздок, грають величезну роль в поширенні подібних епідемій. Взимку 1980/81 року в госпіталь Нью-Йоркського університету надійшли кілька людей з незнайомою для лікарів формою т.зв. саркоми Капоші. У США і країнах Західної Європи саркома Капоші спостерігається виключно рідко: 1-2 випадки на 10 млн. населення, причому, як правило, тільки у чоловіків старше 60 років. Чоловіки ж надійшли в Нью-Йоркський госпіталь були у віці до 30 років. Всі вони виявилися гомосексуалістами. Саркома Капоші протікала у них злоякісно, ??і велика частина їх загинула протягом 20 місяців.
Навесні 1981 року лікарі Лос-Анджелеса і Нью-Йорка виявили ще одну групу хворих із злоякісною формою пневмоцистної пневмонії. Пневмоцистна пневмонія була зареєстрована у молодих людей, які теж оказалист гомосексуалістами. Лікування не давало ефекту - за рік загинули майже всі.
Влітку 1981 року в США налічувалося вже 116 подібних випадків. Лікарі запідозрили, що мають справу не з двома, а з одним захворюванням, яке спочатку було названо «чумою безпутних».
Навесні 1982 року жертвою СНІДу став перший хворий на гемофілію - спадкової несвертиваемості крові. Потім частота випадків «нової хвороби» при гемофілії пішла по наростаючій, що було пов'язано з переливанням лікувального препарату - факторів VIII або IX, одержуваних з плазми крові (для фактора VIII беруть плазму від декількох тисяч донорів). Хоча в США були зафіксовані лише 15000 хворих на гемофілію, поширення СНІДу викликало в них тривогу, тому що виникла загроза інфікування банку крові. Скоро стало ясно, переливання крові - важлива причина зараження.
Не викликало сумнівів, що з'явилася нова грізна епідемічна хвороба. Кількість хворих продовжувало зростати, подвоюючись спочатку за 8-9, а потім за 5-6 місяців. Захворювання стали образно називати «чотири Г», що відображало включення в епідемію основних категорій ризику: гомосексуалісти (77%), наркомани, що вводили внутрішньовенно героїн (16-17%), хворі на гемофілію, а також жителі Гаїті. Слід зазначити, що причини особливо високої захворюваності на Гаїті до цих пір не ясні. Американські вчені вважали, що перші хворі в США заразилися в цій країні.
У 1981 році СНІД виявився і в країнах Західної Європи. До липня 1985 СНІД вже зареєстрували в 40 країнах світу. У березні 1987 року перший хворий був виявлений і в Росії. Хвороба продовжувала наступати, охоплюючи все більш широкі прошарки суспільства, в тому числі і дітей.
Answers & Comments
Навесні 1981 року лікарі Лос-Анджелеса і Нью-Йорка виявили ще одну групу хворих із злоякісною формою пневмоцистної пневмонії. Пневмоцистна пневмонія була зареєстрована у молодих людей, які теж оказалист гомосексуалістами. Лікування не давало ефекту - за рік загинули майже всі.
Влітку 1981 року в США налічувалося вже 116 подібних випадків. Лікарі запідозрили, що мають справу не з двома, а з одним захворюванням, яке спочатку було названо «чумою безпутних».
Навесні 1982 року жертвою СНІДу став перший хворий на гемофілію - спадкової несвертиваемості крові. Потім частота випадків «нової хвороби» при гемофілії пішла по наростаючій, що було пов'язано з переливанням лікувального препарату - факторів VIII або IX, одержуваних з плазми крові (для фактора VIII беруть плазму від декількох тисяч донорів). Хоча в США були зафіксовані лише 15000 хворих на гемофілію, поширення СНІДу викликало в них тривогу, тому що виникла загроза інфікування банку крові. Скоро стало ясно, переливання крові - важлива причина зараження.
Не викликало сумнівів, що з'явилася нова грізна епідемічна хвороба. Кількість хворих продовжувало зростати, подвоюючись спочатку за 8-9, а потім за 5-6 місяців. Захворювання стали образно називати «чотири Г», що відображало включення в епідемію основних категорій ризику: гомосексуалісти (77%), наркомани, що вводили внутрішньовенно героїн (16-17%), хворі на гемофілію, а також жителі Гаїті. Слід зазначити, що причини особливо високої захворюваності на Гаїті до цих пір не ясні. Американські вчені вважали, що перші хворі в США заразилися в цій країні.
У 1981 році СНІД виявився і в країнах Західної Європи. До липня 1985 СНІД вже зареєстрували в 40 країнах світу. У березні 1987 року перший хворий був виявлений і в Росії. Хвороба продовжувала наступати, охоплюючи все більш широкі прошарки суспільства, в тому числі і дітей.