Ответ:

Автор “Слова о полку Ігоревім” – уважний спостерігач природи. ІІ. Руська природа в “Слові…” як дійова особа. 1. Глибоке знання автором “Слова…” степової природи (опис берегів Дінця як “срібних”; Ігор хвалить Дінець, що той “сторожив” його, коли він ховався в заростях ріки, й чутливі гоголі й чайки попереджали про наближення людей). 2. Наділення природи людськими якостями (природа співчуває руським, попереджає їх про небезпеку, коли Ігор рушив у похід – світло сонця померкло; допомагає Ігореві в його втечі з полону звернення Ярославни до природи по допомогу; природа озивається на поразку руських: трава никне, дерева від горя схиляються до землі).

3. Стирання межі між природою і людиною (порівняння людей з птахами, звірами: із турами, соколами, вороном, зозулею; Ігор вступає в розмову з Дінцем і отримує від нього поміч; Ярославна шукає помочі у вітру, сонця, Дніпра). 4. Введення в дію “Слова…” величезних географічних просторів (половецький степ, “синє море”, ріки: Дон, Волга, Дніпро, Донець, Дунай, Рось, Сула, Немига; міста – Корсунь, Тмутаракань, Київ, Полоцьк, Чернігів, Курськ, Бєлгород та інші – уся руська земля). 5. Злиття природи з діями людей, дійова активність природи (перед битвою з половцями криваві зорі світло повідають; чорні хмари з моря йдуть; земля гуде, ріки мутно течуть, прах понад полями несеться; після поразки руських – широкий сум іде по Русі). ІІІ.

Жива картина давнього половецького степу у змісті “Слова…” – яскраве свідчення того, що “Слово…” написане очевидцем.