Уявімо, що світ, який нас оточує,- це поле, а слова, які називають предмети навколишнього світу, - рослини на цьому полі. У кожної людини таке поле покрите рослинністю далеко неоднаково. Одні предмети і їх назви людина знає краще, інші — гірше, третіх не знає зовсім.

Завжди образливо не розуміти того, що розуміють інші. Добре, якщо таке почуття образи примусить людину позбутися прогалини у знаннях. Погано, якщо хтось складе руки і заявить: «З мене вистачить того, що є».

Якось одного лектора запитали: "Чому квіти після дощу пахнуть сильніше?" Загально-неточно-приблизну відповідь він міг би дати, але це було не в його правилах. І він засів за літературу. Скільки ж йому довелося прочитати, щоб відповісти на це питання! Ось відповідь: у нектарі квітів містяться ефірні масла; якщо розвести таке масло водою, підвищується інтенсивність його випаровування - і квіти пахнуть сильніше. Так «покриваються рослинністю» «поля» нашого знання про світ, а значить, і знання мови.