Поет В.М.Забіла кохав Любу Білозенську та навіть обручився з нею. Але батько віддав її заміж за багатого вдівця. З того часу Забіла сильно змінився - захворів, почав пити і помер у бідності.

У віріші "Соловей" поет виливає душу, розповідаючи про своє власне горе - " А я бідний, безталанний, / Без пари, без хати". У рядках цієї поезії відчувається відгомін особистої драми поета, який страждає від нерозділеного кохання.