24 листопада 1806 — народився у селі Лисогори Борзнянського повіту (нині Ічнянський район, Чернігівської обл.) в сім’ї дрібного поміщика, відставного армійського офіцера Петра Стороженка. Спочатку хлопець здобув домашню освіту, а потім навчався в «благородному пансіоні» при губернській гімназії в Харкові.

У 1820-х - Стороженко зустрічався із молодим Миколою Гоголем. 

З 1824 —  протягом майже 30 років перебуваючи на військовій службі (пройшов шлях від унтер-офіцера в кінно-єгерському до поручика драгунського полку, а згодом став старшим офіцером у штабі кавалерійського корпусу).

1828–1829 - брав участь у російсько-турецькій війні ,

1830–1831 -  брав участь у придушенні польського повстання

1849 - брав участь у  поході в Угорщину, був контужений.

1850–1863 — служив чиновником для особливих доручень при київському генерал-губернаторі Дмитрі Бібікові.

1857 — на сторінках російських журналів і газет з’явилося ім’я О. Стороженка як автора роману з української старовини «Брати-близнюки».

1861 — став відомим і як україномовний письменник, його доробок друкували в журналі «Основа».

1863 — у Петербурзі вийшли «Українські оповідання» у двох томах, які О. Стороженко написав ще в 1850-х рр.

1864 — О. Стороженка перевели в польсько-литовський край — м. Вільно.

1868  - вийшов у відставку у ранзі дійсного статського радника, останні роки життя провів на хуторі поблизу Берестя. Тут він виконував обов’язки повітового предсідателя дворянства й голови з’їзду світських посередників. Займався садівництвом, любив полювати й рибалити. Багато часу віддавав грі на віолончелі, малював і ліпив, нагороджений медаллю Академії мистецтв.

18 листопада 1874 р.  - помер О. Стороженко на своєму хуторі. Похований у м. Бресті.                                                                                                      

))))))))*************