У романі від імені 16-річного підлітка Голдена Колфілда у вельми відвертій формі розповідається про загострене сприйняття американської дійсності й неприйняття загальних канонів і моралі сучасного суспільства.
Сімнадцятирічний Голден Колфілд, головний герой твору, перебуваючи на лікуванні у туберкульозному диспансері, розповідає про те, що сталося майже рік тому, коли йому було шістнадцять років. Автор знайомить нас з героєм в хвилину гострої моральної кризи, коли зіткнення з навколишнім світом стало для Голдена нестерпним. По-перше, після багатьох нагадувань і попереджень Голдена виключають за неуспішність із Пенсі, привілейованої школи, — попереду у нього нерадісний шлях додому в Нью-Йорк, тим більше, що його вже виключали з тої ж причини з трьох інших коледжів. По-друге, Голден не зміг впоратися з роллю капітана шкільної команди: через неуважність він залишив у метро все спортивне спорядження своїх товаришів, і всій команді довелося ні з чим повертатися до рідної школи. По-третє, сам Голден дає підстави для складних відносин з товаришами. Він дуже соромливий, нелюб'язний, часто буває просто грубим, намагається притримуватись насмішкуватого тону в розмові з товаришами.
Але над усе Голдена пригнічує відсутність елементарної людяності у стосунках між людьми. Навколо обман і лицемірство, «липа», як сказав сам Голден.
Він тяжко страждає від безвиході, приреченості усіх його спроб побудувати своє життя на справедливості та відкритості. Вчитись для того, щоб «працювати у якій-небудь конторі, їздити на роботу в машині або автобусах по Медісон-авеню і читати газети, і грати в бридж усі вечори, і ходити в кіно», — таким уявляється Голдену життя більшості забезпечених американців. Але таке життя для нього неприйнятне. Звідси його самотність, внутрішня ізоляція від навколишнього світу, повний розлад відносно головних життєвих цінностей, небажання підлаштовуватись під світ дорослих. Голден дуже боляче переживає перехід із світу дитячого, відкритого і демократичного, у світ дорослий, повний умовностей і розмежувань. Голден мріє врятувати дітей від прірви дорослішання, недаремно дещо змінені слова Р. Бернса «Якщо ти ловив когось увечері в житі» винесені в назву книги.
Більше усього Голден боїться стати таким, як дорослі, пристосуватися до навколишньої неправди, тому він і повстає проти того, що здається йому «показухою».
У свій час Голден пережив те, що переживає кожен підліток його віку. Йому здається, що світ повстає проти нього, що все навколо — холодне й бездушне. Тому і захоплює герой кожне нове покоління підлітків, що переживає подібну драму. Адже вони знаходять у переживаннях Голдена думки і почуття, подібні до своїх власних.
Answers & Comments
Ответ:
У романі від імені 16-річного підлітка Голдена Колфілда у вельми відвертій формі розповідається про загострене сприйняття американської дійсності й неприйняття загальних канонів і моралі сучасного суспільства.
Сімнадцятирічний Голден Колфілд, головний герой твору, перебуваючи на лікуванні у туберкульозному диспансері, розповідає про те, що сталося майже рік тому, коли йому було шістнадцять років. Автор знайомить нас з героєм в хвилину гострої моральної кризи, коли зіткнення з навколишнім світом стало для Голдена нестерпним. По-перше, після багатьох нагадувань і попереджень Голдена виключають за неуспішність із Пенсі, привілейованої школи, — попереду у нього нерадісний шлях додому в Нью-Йорк, тим більше, що його вже виключали з тої ж причини з трьох інших коледжів. По-друге, Голден не зміг впоратися з роллю капітана шкільної команди: через неуважність він залишив у метро все спортивне спорядження своїх товаришів, і всій команді довелося ні з чим повертатися до рідної школи. По-третє, сам Голден дає підстави для складних відносин з товаришами. Він дуже соромливий, нелюб'язний, часто буває просто грубим, намагається притримуватись насмішкуватого тону в розмові з товаришами.
Але над усе Голдена пригнічує відсутність елементарної людяності у стосунках між людьми. Навколо обман і лицемірство, «липа», як сказав сам Голден.
Він тяжко страждає від безвиході, приреченості усіх його спроб побудувати своє життя на справедливості та відкритості. Вчитись для того, щоб «працювати у якій-небудь конторі, їздити на роботу в машині або автобусах по Медісон-авеню і читати газети, і грати в бридж усі вечори, і ходити в кіно», — таким уявляється Голдену життя більшості забезпечених американців. Але таке життя для нього неприйнятне. Звідси його самотність, внутрішня ізоляція від навколишнього світу, повний розлад відносно головних життєвих цінностей, небажання підлаштовуватись під світ дорослих. Голден дуже боляче переживає перехід із світу дитячого, відкритого і демократичного, у світ дорослий, повний умовностей і розмежувань. Голден мріє врятувати дітей від прірви дорослішання, недаремно дещо змінені слова Р. Бернса «Якщо ти ловив когось увечері в житі» винесені в назву книги.
Більше усього Голден боїться стати таким, як дорослі, пристосуватися до навколишньої неправди, тому він і повстає проти того, що здається йому «показухою».
У свій час Голден пережив те, що переживає кожен підліток його віку. Йому здається, що світ повстає проти нього, що все навколо — холодне й бездушне. Тому і захоплює герой кожне нове покоління підлітків, що переживає подібну драму. Адже вони знаходять у переживаннях Голдена думки і почуття, подібні до своїх власних.