Це дуже важливе питання. Адже майже кожному з нас доведеться будувати свою сім'ю. І хочеться, щоб вона була щасливою. Але яка вона, щаслива сім'я? Хтось вважає, що щасливою можна назвати сім'ю, в якій немає проблем — всі одне одного люблять, поважають, працюють, навчаються. Звичайно, без взаємної поваги годі й говорити про щасливу сім'ю. А щодо проблем, то я вважаю, що без них у жодній сім'ї не обходиться.
Розповім про родину моєї подруги. Саме цю сім'ю я вважаю щасливою. Та й вони такої самої думки. Хоча проблем там — тільки встигай розв'язувати.
Раптом захворіла мама моєї подруги. їй робили складну операцію. Подруга приходила в школу наче не своя, навіть з лиця спала. Я, як могла, намагалася її підтримати. Вони по черзі ходили в лікарню: тато, брат, бабуся. Мама лежала в лікарні, мабуть, цілий місяць. Треба було і приготувати їсти, й поприбирати, ще й молодшого братика в дитсадок завести. Усе вони витримали, все робили для того, щоб мама одужала. Нарешті маму виписали з лікарні і, коли вона прийшла додому, влаштували справжнє свято.
Наступного року лове лихо — чотирнадцятирічний брат моєї подруги почав прогулювати уроки, десь тинявся, пропадав вечорами, з дому почали зникати гроші. Батькам серце краялося, та й подруга моя дуже хвилювалася. Почали ми удвох із нею його розшукувати. З'ясувалося, що він потрапив у погану компанію — пиво, сигарети з наркотиками, якась страшна музика, — дурман, та й годі. Ото вже було лихо так лихо... Скільки зусиль доклали батьки, щоб витягти його звідти. Це був страшний для них рік. Та все ж таки їм вдалося і це подолати. Хлопець нарешті зрозумів, що найважливіше у цьому світі.
Answers & Comments
Ответ:
Це дуже важливе питання. Адже майже кожному з нас доведеться будувати свою сім'ю. І хочеться, щоб вона була щасливою. Але яка вона, щаслива сім'я? Хтось вважає, що щасливою можна назвати сім'ю, в якій немає проблем — всі одне одного люблять, поважають, працюють, навчаються. Звичайно, без взаємної поваги годі й говорити про щасливу сім'ю. А щодо проблем, то я вважаю, що без них у жодній сім'ї не обходиться.
Розповім про родину моєї подруги. Саме цю сім'ю я вважаю щасливою. Та й вони такої самої думки. Хоча проблем там — тільки встигай розв'язувати.
Раптом захворіла мама моєї подруги. їй робили складну операцію. Подруга приходила в школу наче не своя, навіть з лиця спала. Я, як могла, намагалася її підтримати. Вони по черзі ходили в лікарню: тато, брат, бабуся. Мама лежала в лікарні, мабуть, цілий місяць. Треба було і приготувати їсти, й поприбирати, ще й молодшого братика в дитсадок завести. Усе вони витримали, все робили для того, щоб мама одужала. Нарешті маму виписали з лікарні і, коли вона прийшла додому, влаштували справжнє свято.
Наступного року лове лихо — чотирнадцятирічний брат моєї подруги почав прогулювати уроки, десь тинявся, пропадав вечорами, з дому почали зникати гроші. Батькам серце краялося, та й подруга моя дуже хвилювалася. Почали ми удвох із нею його розшукувати. З'ясувалося, що він потрапив у погану компанію — пиво, сигарети з наркотиками, якась страшна музика, — дурман, та й годі. Ото вже було лихо так лихо... Скільки зусиль доклали батьки, щоб витягти його звідти. Це був страшний для них рік. Та все ж таки їм вдалося і це подолати. Хлопець нарешті зрозумів, що найважливіше у цьому світі.