Відповідь: за словами Гамлета: "'Щоб добрим бути, я обрав жорстокість", можна зрозуміти його вчинок. Однак, чи правильно це?

У принца дацького було два вибори: терпіти далі важки удари навісної долі, чи край покласти їм бронею. Гамлета турбує смерть рідного батька і серце його з'їдають луки про помсту. Він знав, що це неправедний вчинок, знав, що можуть бути вкрай неприємні наслідки, проте чомусь він на це пішов. Іноді я починаю думати, що Гамлет поступив геть не правильно, адже довгий ланцюжок неприємних, ба навіть страшних наслідків зустріли хлопця на цьому шляху.

Помста— це найбезглуздіший вчинок і будь (була б) я на його місці, обрав би (обрала б) інший шлях, не цей жахливий. Так, Гамлета можна зрозуміти, на його місці так поступив би ледь не кожен. Але хай би згадав свою матір Гертруду, кохану Офелію, як би вони на нього дивилися після вбивства, нехай і зрадника, що привласнив собі трон й дружину короля, але все ще людини? Хіба потрібно йти на все заради помсти, жертвувати людьми заради вбивства дошкульної людини? Знаю, навіть сам "привид батька" попросив його це зробити, та хіба стало від цього краще?