Вивчено роль російсько-української радикальної партії у формуванні української самосвідомості на території Австрійської Галичини на початку 90-х рр.XIX ст. розглянуто вітчизняну та зарубіжну історіографію з даного питання. Охарактеризовано стан суспільно-політичної думки того часу стосовно проблеми національної самоідентифікації східнослов'янського населення Галичини. Досліджуються взаємини виник радикального руху з найбільшими русинськими течіями українофільством (народовством) і русофільством (москвофільством). На підставі проаналізованих джерел зроблено висновок про прагнення ідеологів радикального руху до відмови від протистояння з українофільським і русофільським рухами та перехід до спільного відстоювання соціально-економічних і політичних інтересів русинського населення. Водночас підкреслюється, що метою спільної роботи народівців і москвофілів, на думку лідерів радикального руху, було створення окремої від росіян і поляків культурної спільності, що в перспективі мало призвести до формування української нації. Охарактеризовано умови, на яких вважалося можливим ведення спільної діяльності всіма русинськими рухами, в т.ч. визнання всіма сторонами свободи віросповідання, тому що українофільство визнавало необхідність витіснення православ'я, а русофільство греко-католицтва.