Ответ:

У нашій державі вже стало гарною традицією щороку писати радіодиктант, а в ефірах суттєво зростає кількість української музики. А останнім часом, зауважують мовознавці, у моду поступово входять ще й діалекти.

Погодьтеся, сучасну українську літературу немислимо уявити без Марії Матіос, Мирослава Дочинця, Володимира Лиса, завдяки творам яких читачі розуміють значення таких слів як мацур (кіт), мешти (туфлі), моквА (дощова погода) та багатьох інших. Видавці охоче публікують їхні книги, які нерідко стають бестселерами.

Чимало з місцевими говірками експериментують і музиканти, які беруть народні тексти, пишуть для них рок-музику й у такий спосіб осучаснюють перлини народної творчості.

Кореспондент Укрінформу мав нагоду поцікавитися у фахових філологів та діалектологів ситуацією на Житомирщині. А підштовхнуло до цього – відрядження до Коростеня, коли в очікуванні автобуса до обласного центру вдосталь наслухалася місцевої говірки. Розмовляють у столиці древлян інакше, як на півдні області, а тим паче – в Житомирі. Так от, жінки, що стояли біля кас автовокзалу, казали «платтє» замість плаття, «10 год», а не 10 років і ще чимало слів, які були незвичними і навіть дивними для мене.

Розібратися з особливостями говірок житомирського Полісся допомогли доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української мови Житомирського державного університету ім. І.Франка (ЖДУ ім. І.Франка), голова Північноукраїнського діалектологічного центру ім. М. Никончука Віктор Мойсієнко та кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови цього ж університету Галина Гримашевич