Перлина – один з найпопулярніших ювелірних каменів. Можливо, з цієї причини багатьом знайомі їх неперевершені властивості. Але як утворюються перлини, знають далеко не всі. Те, яким чином в природі з’являються перламутрові кульки, нерідко ідеально круглої форми, окрема захоплююча історія.Власне, з античної історії, варто почати розповідь про походження перлин. Наші предки, звертаючи увагу на округлість і особливий блиск перлин, знайшли в них схожість зі сльозами. У Стародавній Греції, наприклад, їх вважали сльозами русалок. У Середні віки вважали, що в мушлях чуйні ангели зберігали сльози всіх безвинно скривджених і нещасних сиріт, і там же ці сльози кам’яніли від людського горя.

Древні легенди про те, як утворюються перлини, звучать красиво і цікаво, однак не мають нічого спільного з безпристрасним матеріалізмом. І якщо вже говорити про сльози, то не стільки про плач міфічних створінь, Проте даний факт анітрохи не применшує всю унікальність і загадковість перлин. Перлини класифікуються вченими як органічні мінерали і розглядаються експертами як коштовні камені.

При цьому, це ще єдиний ювелірний камінь, який на відміну від класичних мінералів, має тваринне походження. Утворюється він не в глибинах земних надр, а в мушлі молюска. Перлина цікава і тим, що на відміну від інших дорогоцінних мінералів, їй практично не потрібна спеціальна обробка, що робить її більш доступною на ринку прикрас.

Але повернемося до молюска та його ролі в народженні, по істині, неземного каменю. «Сльози» (зрозуміло, умовні) тут згадані неспроста.

Справа в тому, що перлина з’являється усередині мушлі в результаті проникнення в будиночок молюска сторонньої частинки – піщинки, паразита, навіть бульбашки повітря або краплі рідини.

Таке вторгнення викликає у молюска захисну реакцію ніжного організму. Оскільки просто виштовхати чужорідний предмет молюск не в силах, він починає згладжувати поверхні піщинки, яка заважає своїм тертям ніжному тільцю безхребетного. Робиться це аналогічним способом, яким молюск будує свою мушлю зсередини: покриваючи шар за шаром перламутром (до речі, слово «перламутр» в перекладі означає «мати перлів»).

 про «сльози» цілком конкретних підводних організмів.Більшість людей мають стійке уявлення, що ці круглі дорогоцінні камінці видобуваються безстрашними водолазами виключно в глибинах тропічних морів. Проте все не зовсім так.

Поряд з морськими існують і прісноводні види. Правда, обидва види, незважаючи на свою принципову схожість за способом зародження і розвитку, сильно відрізняються один від одного.

Побачивши в ювелірному магазині прикраси з перлин за низькою ціною, можна бути впевненими, що мова йде саме про прісноводні (річкові) перлини. Даний вид займає найбільшу частку всього сучасного ринку виробів зі скам’янілого перламутру.

Дійсно, морські перлини дуже високо цінуються, особливо вирощені в мушлях молюсків таких, як пінктада або птеро. Але цінність їх не залежить напряму від ризикованих занурень мисливців за перлинами, які змушені пірнати на глибину не менше 10-15 м. Прикраси з перлин видобуті з морських глибин, здавна займали почесне місце у скриньках аристократичних красунь, завдяки своїм великим розмірам, майже ідеальній формі і чарівному блиску На відміну від морських, річковим перлинам не притаманна абсолютно правильна форма. Поступаються вони морським і в розмірах, і в інтенсивності характерного блиску. Але головний фактор, який робить прісноводні камені набагато дешевшими, ніж морські, це легкість і швидкість їхнього видобутку.

Крім того, річкових молюсків, як правило більше, ніж тих, що мешкають в морі, в їх мушлях одночасно можуть рости до 20 кульок. Частково така висока продуктивність теж сприяє здешевленню кінцевого продукту.

Зрозуміло, що якість і кількість видобутих в дикій природі перлин залежить від багатьох факторів, у тому числі від температури і чистоти води, розповсюдження та щільності поселень молюсків, від їх здоров’я та рівня смертності. Проте людство, небайдуже до краси і грошей, знайшло спосіб, як не залежати від природної стихії.

ШТУЧНЕ ВИРОЩУВАННЯ ПЕРЛИН

Бізнес на перлинах, коли за коштовністю на велику глибину пірнає людина, ризикуючи потонути, заробити кесонну хворобу або бути роздертою акулою, налічує тисячі років. Так тривало до кінця XIX століття, поки японський вчений Кокіті Мікімото не придумав, як вирощувати перлини штучним способом.