Одного разу Василько, Іванко, Сергійко та Марійка вирішили піти у ліс, погуляти.
Ось вони прийшли. Друзі взяли з собою пікнік та почали їсти. Враз з кущів вилізли малятка - звірятка це зайчики - побігайчики, лисичка - сестричка та вовчик - братик, а ще зверху на гіллі сиділи пташки.
Сергійко взяв камінець і почав кидати у птахів, а Марійка, Іванко та Василько почали скріз розкидувати сміття. Звірі це все бачили, а ж раптом зайчики кажуть:
- Чому ви розкидуєте сміття? Вам що це подобається?
- Хто це заговорив? - Здивувалися діти.
- Це ми, зайчики - побігайчики!
- Чого вам треба? - Запитав Сергій.
- Ми хочемо щоб ви перестали смітити! Ви забрудняєте ліс! - Так так! - підказала лисичка. - Ми не хочемо усе своє життя жити в цьому бруді!
- Ну добре! - Сказали друзі та почали збиратися.
Ось було б так, як би звірі могли говорити!

А якби птахи і звірі вміли говорити    Напевно вони б розповіли гостям лісу о правилах поведінки   Бо дуже часто люди забувають що ліс- церідний дім звірів і птахів   Я гадаю приємно всім жити у чистій хаті   Ще звірі і птахи в лісі завжди шукають їжу   І це треба памьятати й по можливості їх підгодовувати   Щоб зрозуміти братів наших менших треба дивитись їх очима   А також зная що вони нам нічого не підскажуть завжди допомагати їм