До початку XIX століття дзвіниця дуже занепала, а в 1807 році від удару блискавки згорів її купол, який було відновлено в 1812 році у нових архітектурних формах. До середини XIX століття, у зв'язку із забудовою прилеглої території Києва багатоповерховими будинками, дзвіниця стала втрачати домінуюче положення в ансамблі площі. Тому в 1851 -1852 роках за проектом архітектора П. Спарро було надбудовано четвертий ярус дзвіниці з дерев'яним куполом грушовидної форми, вкритим позолоченою міддю. У такому вигляді ця архітектурна пам'ятка збереглася до наших днів. У 50-х і 70-х роках XX століття дзвіниця капітально ремонтувалась, оновлювалась позолота купола.